Вступ. Правові та організаційні охорони праці презентация

Правові та організаційні основи охорони праці

Статистика виробничого травматизма в Україні

Організаційні
Технічні
Санітарно-гігієнічні
Психофізіологічні
Економічні
Основні причини виробничого травматизму

Правові та організаційні основи охорони праці

“Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється” (ст.43);
“Кожен, хто працює, має право на відпочинок”
(ст. 45);
“Громадяни мають право на соціальний захист”
(ст.46);
“Кожен має право на безпечне для
життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди” (ст. 50).

НПАОП
Кодекс законів про працю,
Закони "Про охорону праці",
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",
"Про охорону здоров’я",
Кодекс цивільного захисту,
"Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення",
"Про використання ядерної енергії та радіаційний захист",
"Про охорону навколишнього природного середовища",
"Про колективні договори і угоди",
"Про дорожній рух",
"Про поводження з радіоактивними відходами".
Законодавча база України про охорону праці

Закону України
про
«Охорону праці»

Закону України
про
«Охорону праці»
Система стандартів з безпеки праці

КЗпП
- “Створення безпечних й нешкідливих умов праці на всіх підприємствах” (ст. 153);
- “Власник або уповноважений ним орган забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці” (ст. 153);
- “Власник або уповноважений ним орган забезпечують систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони” (ст. 153);
- “Проектування виробничих об’єктів, розробка нових технологій, виробів виробництва та ін. повинні проводитися з урахуванням вимог щодо охорони праці” (ст. 154);
“Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання” (ст. 157).
Кодекс законів про працю (КЗпП) – головний документ, який регулює трудові відносини працівників всіх категорій і спрямований на охорону трудових прав працюючих

Класи
умов праці
IV клас
Небезпечні або
екстремальні умови праці
III клас
Шкідливі умови праці
3.4 підклас
3.3 підклас
3.2 підклас
3.1 підклас
IІ клас
Допустимі умови праці
I клас
Оптимальні умови праці

КЗпП

КЗпП

КЗпП

КЗпП

КЗпП

КЗпП

КЗпП

Трудові норми
Робочий час - це встановлений законом, колективним договором, трудо­вим договором (контрактом) час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов'язки, дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку.
Час відпочинку - це час, протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових чи службових обов'язків і вправі використовувати його на свій розсуд

40/8
ГОДИН НА
ТИЖДЕНЬ/ДОБУ
НОРМАЛЬНА
ТРИВАЛІСТЬ
РОБОЧОГО
ЧАСУ
40/7
ГОДИН НА
ТИЖДЕНЬ/ДОБУ
НОРМАЛЬНА
ТРИВАЛІСТЬ
РОБОЧОГО
ЧАСУ
36
ГОДИН
НА
ТИЖДЕНЬ
ТРИВАЛІСТЬ РОБОТИ
ПРАЦІВНИКІВ,
ЗАЙНЯТИХ НА
РОБОТАХ З
ШКІДЛИВИМИ
АБО НЕБЕЗПЕЧНИМИ
УМОВАМИ ПРАЦІ
4
ГОДИН
ПРОТЯГОМ
ДВОХ ДНІВ
НЕ БІЛЬШЕ
ЦЬОГО
ЧАСУ МОЖЕ
ТРИВАТИ
РОБОТА ЗА
МЕЖАМИ
НОРМАЛЬНІЙ
ТРИВАЛОСТІ
РОБОЧОГО
ЧАСУ
ЗА ІНІЦІАТИВОЮ
РОБОТОДАВЦЯ
(ПОНАДНОРМОВА
РОБОТА)
ГОДИН
НА
ТИЖДЕНЬ
ТРИВАЛІСТЬ
РОБОЧОГО ЧАСУ
ДЛЯ
ПРАЦІВНИКІВ
ВІКОМ ВІД
16 ДО 18 РОКІ
120
ГОДИН НА
РІК
36

КЗпП

КЗпП
Відпустка - це певний календарний період часу, що надається працівникам протягом року для відпочинку, відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, задоволення інших життєво важливих потреб та інтересів зі звільненням від виконання трудових обов'язків і збереженням місця роботи (посади) та зарплати (допомоги) у випадках, передбачених законом
КЗпП

Відпустка
Тривалість та умови надання кожного виду відпустки визначаються
Законом України "Про відпустки" (1996 р.)
Види відпусток
Щорічна відпустка
Творча відпустка
Відпустка без збереження заробітної плати
Соціальна відпустка
Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням

Закон України про «Охорону праці»
перший "Загальні положення";
- другий "Гарантії прав громадян на охорону праці";
- третій "Організація охорони праці";
- четвертий "Стимулювання охорони праці";
- п’ятий "Нормативно-правові акти з охорони праці";
- шостий "Державне управління охороною праці";
- сьомий "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці";
- восьмий "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці";
- дев’ятий "Прикінцеві положення".

Закону України
про
«Охорону праці»

Закону України
про
«Охорону праці»

Закону України
про
«Охорону праці»

Закону України
про
«Охорону праці»

Закону України
про
«Охорону праці»

Закону України
про
«Охорону праці»

Закону України
про
«Охорону праці»
Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
Працівник зобов'язаний:
- дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
- проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог (дисциплінарну, адміністративну, кримінальну).

Охорона
праці жінок

Охорона праці
неповнолітніх

Охорона праці інвалідів
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.
Залучення до роботи в нічний час і надурочних робіт лише за їх згодою.

Види відповідальності за порушення
законодавства з охрони праці

Дисциплінарна відповідальність
- це догана або звільнення з роботи, якщо вичерпані усі засоби дисциплінарних і громадських дій.
139 – 152 глави Х Кодексу законів про працю України.

Дисциплінарна відповідальність

Адміністративна відповідальність
Протокол направляється органу, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення
(КАП, ст.257).
По справі після її розгляду може виноситися одна з постанов:

Матеріальна відповідальність
Матеріальна відповідальність робочих і службовців регламентується:

Матеріальна відповідальність
Загальними підставами накладення матеріальної відповідальності на працівника є
На працівника може бути покладена матеріальна відповідальність за наявності всіх перелічених умов, відсутність хоча б однієї з них виключає матеріальну відповідальність працівника

Матеріальна відповідальність
Повна матеріальна відповідальність настає, якщо:

Матеріальна відповідальність

Кримінальна відповідальність
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони пpaцi передбачена ст.ст. 271-275 КК України, що об'єднані в розділ Х «Злочини проти безпеки виробництва», а саме: