Флора водоростей прісноводних водойм Тилігульського регіонального ландшафтного парку та їх індикаторне значення презентация

Рис. 1. Територія ТРЛП (зеленим відмічено межі ТРЛП) 1 – Одеської області, 2 – Миколаївської області.

ОСНОВНІ ПРІСНОВОДНІ ВОДОТОКИ ПАРКУ:
Р. Тилігул
Р. Великий Царегол
Р. Малий Царегол
Р. Балайчук
Заплавні озера

Задачі:
1. Узагальнити оригінальні і літературні відомості відносно різноманітності видового складу фітобентосу району дослідження.
2. Проаналізувати розподіл видового складу водоростей у досліджуваних водоймах.
3. Встановити систематичну структуру досліджуваної флори.
4. Визначити екологічний стан досліджуваних річок за показовими видами водоростей.
5. З′ясувати токсичність донних відкладень річкового русла.

Дослідження фітобентосу прісноводних водойм ТРЛП відбувалися протягом вегетаційних періодів 2013-2015 рр.

Рис.2. Карта-схема району дослідження на р. Тилігул

За результатами аналізу літературних джерел та власних досліджень:
Фітобентос прісноводних водойм ТРЛП налічує 185 видів, що належать до
8 відділів
12 класів
26 порядків
43 родин
81 роду

Вперше проведено вивчення фітобентосу малої степової ріки Балайчук (Біла):
Bacillariophyta – 16
Cyanoprocaryota – 1
Xanthophyta – 1
Chlorophyta – 2
Charophyta – 3

Всього за період досліджень виявлено та визначено 112 видів водоростей, серед яких новими для досліджуваних районів виявилося 48 видів.
Р. Тилігул – 46 видів
Р. Великий Царегол – 2 види
Особливо важлива знахідка в р. Тилігул рідкісного виду червоних водоростей Batrachospermum gelatinosum (L.) DC.

Схожість флори за коефіцієнтом Серенсена-Чекановського:
Р. Тилігул – р. Великий Царегол = 39 %
Р. Тилігул – р. Балайчук = 27 %
Р. Великий Царегол – р.Балайчук = 27 %

Рис.3. Розподіл видового складу водоростей досліджуваних водойм за відділами

Показниками гідроекологічних умов були 147 представників фітобентосу (80% від загальної кількості видів)

Сапробність: всього 113 видів, серед яких переважали:
β-мезосапробіонти – 32 види (28%)
0- олігосапробіонти – 15 видів (13%)
β-α – мезосапробіонти – 13 видів (11,5%)
0-α – мезосапробіонти – 11 видів (8 %)
Та ін.

Галофільність: всього 103 види
індиференти – 49 видів (48 %)
мезогалоби – 24 (23 %)
олігогалоби-галофіли – 19 (18 %)
олігогалоби-галофоби – 2 (2%)
полігалоби – 7( 7% )

Алкафільність: всього 77 видів
алкаліфіли – 50 видів
індиференти – 24 види
ацидофіли – 2 види

Географічне поширення: всього 130 видів
космополіти – 102 види
бореальна група – 10 видів

Географічне поширення:
палеотропічне царство – 4 види водоростей
неотропічне – 1 вид
голарктичне – 11 видів
аркто-альпіська область – 1 вид
цимкумбореальна область – 1 вид

За місцем зростання :
амфібіальні місцезростання – 5 видів
у водному середовищі в обростаннях різних твердих предметів та рослин – 15 видів
планктонно-бентосні форми – 34 види
бентосні форми в широкому розумінні слова, що пов’язані з субстратом – 84 види

Рис.4. Скупчення синьо-зелених водоростей на водній поверхні

Результати біотестування грунтів донних відкладень р. Тилігул

Біотестування токсичності донних відкладень русла р. Тилігул показало, що вони виявилися середньотоксичними.

Рис.5. Зовнішній вигляд слані Chara fragilis Desv з антеридієм

Рис.6. Зовнішній вигляд слані Vaucheria dichotoma (L.) Martius з зиготою

Рис.7. Зовнішній вигляд Spirogyra maxima (Hass.) Wittr.

Рис.8. Драбинчаста кон'югація Spirogyra maxima (Hass.) Wittr.

Рис.9. Зовнішній вигляд кільця слані Nitella mucronata A. Br.

Публікації:
1.Ткаченко Ф.П., Сардарян К.Б. Влияние водорослевых экстрактов на начальные этапы развития Calendula officinalis // Міжнародна науково-практична конференція «Наука на службі сільського господарства ».- Миколаїв, 2013.- С.185 – 186.
2. Сардарян К.Б., Сосницька А.В. Видове різноманіття водної рослинності пониззя р. Тилігул (Одеська обл., Україна) // ΙΙΙ Міжнародна конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Фундаментальні та прикладні дослідження в біології. - Донецьк, 2014.- С. 30
3. Сардарян К.Б., Сосницька А.В. Флористичні особливості осіннього макрофітобентосу Тилігульського лиману (Чорне море) // ΙΙΙ Міжнародна конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Фундаментальні та прикладні дослідження в біології. - Донецьк, 2014.- С. 31
4. Сардарян К.Б. , Чернякевич С. С. Формування розсади томатів за передпосівної обробки їх насіння екстрактами водоростей-макрофітів // Збірка тез доповідей “6 відкритого зїзду фітобіологів Причорномор*я”. – Херсон, 2015. – С. 67.
5. Сардарян К. Б. Еколого-таксономічний склад макрофітів пониззя р. Тилігул // Матеріали ІХ Міжнародної конференції молодих науковців «Біологія: від молекули до біосфери». – Харків, 2014. – 157 с.
6. Сардарян К. Б. Макрофітобентос прісноводних водойм Тилігульського регіонального ландшафтного парку // Збірник тез доповідей підсумкової науково-практичної конференції «Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з біологічних наук». – Чернівці, 2015. – 107 с.
7. Сардарян К. Б., Ткаченко Ф. П. Особливості видового складу макрофітобентосу пониззя ріки Тилігул як відображення її екологічного стану // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених та студентів «Сучасний стан та перспективи розвитку біо- і агроценозів в умовах постійного техногенного забруднення». – Дрогобич, 2014. – 286 с.
8. Ткаченко Ф. П. Нове місцезнаходження рідкісного виду червоних водоростей Batrachospermum gelatinosum / Ф. П. Ткаченко, С. С. Чернякевич, К. Б. Сардарян // Український ботанічний журнал. - 2014. - Т. 71, № 6. - С. 716-719.
10. Сардарян К. Б, Чернякевич С. С. Вищі водні рослини середньої на нижньої частини р. Тилігул // Матеріали до Звітньої наукової студентській конференції Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. – Одеса, 2015.
11. Сардарян К. Б. Cyanoprokaryota у водних об’єктах Тилігульського регіонального ландшафтного парку / Матеріали VII Міжнародної конференції молодих вчених «Біорізноманітність. Екологія. Еволюція. Адаптація», що присвячена 150-річчю з дня заснування Одеського університету (Одеса, 18-19 вересня, 2015). – Одеса: Репозитарій Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, 2015. – С. 37-38.
12. Сардарян К.Б., Чернякевич С.С. Біоіндикаційна оцінка якості грунтів в середній частині та пониззі р. Тилігул/ Матеріали міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Аграрна наука: розвиток і перспективи». – Миколаїв: Миколаївська ДСДС ІЗЗ, 2015. – С. 115
13. Миронюк А. Н., Ткаченко Ф.П., Сардарян К.Б. Водоросли бентоса пресноводных екосистем Тилигульского регионального ландшафтного парка (Украина)//Український ботанічний журнал. – 2016.– С. 90-101.

Висновки:
1. Згідно літературних джерел та результатів власних досліджень (в ході яких було виявлено 112 видів водоростей) фітобентос прісноводних водойм ТРЛП в теперішній час налічує 185 видів.
2. Найбільша кількість видів водоростей виявлена в ріках Тилігул – 96 та Великий Царегол – 42. В пониззі р. Балайчук виявлено лише – 23 види водоростей. Між флорою р. Тилігул та р. Великий Царегол Коефіцієнт схожості (Серенсера-Чекановського) дорівнював 39 %, що свідчить про певну флористичну подібність цих водойм; між р. Тилігул та р. Балайчук, а також між р. Великий Царегол та р. Балайчук він становив 27%, тобто схожість флор порівнюваних водойм була низькою.
3. За систематичною структурою виявлені види водоростей входили до складу 8 відділів, 12 класів, 26 порядків, 43 родин і 81 роду.
4. Виявлені види-індикатори вказують на те, що на період досліджень вода у ріках була забрудненою, розвиток водоростей відбувався в досить напружених екологічних умовах. Досліджувані водойми були подібними за рівнем органічного забруднення, тому за складом індикаторних видів водоростей достовірних відмінностей не виявлено. Середня величина індексу сапробності відповідала мезасапробній зоні і мала індивідуальний індекс – 2,0, тобто вода була середньо насичена органічними речовинами. Переважання галофільних груп вказує на значну мінералізацію вод. Переважання алкаліфільного угрупування є свідченням лужного середовища існування. Таким чином, виявлені види-індикатори вказують, що розвиток водоростей відбувався в досить напружених умовах.
5. Розвиток фітобентосу відбувався за безпосереднього впливу донних відкладень, які, за результатами біотестування, виявилися середньотоксичними (22-25 %).