Презентации по Истории

Notre Dame de Paris
Notre Dame de Paris
Notre Dame de Paris — собор у Парижі, присвячений Діві Марії, матері Ісуса Христа, кафедральний храм Паризької архідієцезії. Один з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва. Стоїть на острові Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа, базиліки Святого Стефана. Ця церква була побудована на місці галло-римського храму Юпітеру, що стояв тут за часів римської влади. Собор є п'ятинефною базилікою. Висота будівлі – 35 м, Довжина – 130 м, Ширина – 48 м. Висота дзвіниць – 69 м, Вага дзвону Емануель у східній вежі — 15 тонн. Історія Собор був спланований у ХІІ ст. Морісом де Сюллі. В 1163 році королем Франції Людовиком VII було закладено перший камінь фундаменту, але розділяється думка про те хто саме – єпископ Моріс де Сюллі або Папа Олександр III заклав перший камінь. Будівництво тривало понад сто років. За задумами, він мав приймати всіх мешканців тогочасного Парижа (10 000 осіб), але за час будівництва кількість мешканців міста збільшилось у декілька разів.
Продолжить чтение
Україна в міжвоєнний період
Україна в міжвоєнний період
ЛІТЕРАТУРА Основна 1.1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2002. – 320 с. 1.2. Історія України / Під загальною редакцією В.А. Смолія. – К. 1997. – 450 с. 1.3. Історія Україна. Керівник авторського колективу Ю. Зайцев. – Львів, 1996. – 480 с. Додаткова 2.1. Історія України. Нове бачення. У двох томах. Том 1. – К., 1995. – 650 с. 2.2. Історія України. Нове бачення. У двох томах. Том 2. – К., 1996. – 580 с. 2.3. Лановик Б.Д. Лазарович М.В. Історія України. – Київ, 2001. – 380 с. 2.4. Субтельний О. Україна. Історія. – Київ, 1993. – 560 с. Політика воєнного комунізму 1. Вводилася продовольча розкладка – селяни повинні були здавати більшовицькій владі усе зерно, крім необхідного мінімуму. Конфіскація зерна проводиляся під охороною військових загонів («продотряди»). 2. Заборонялася приватна торгівля продуктами харчування. 3. Оголошувалася державна монополія на найважливіші продовольчі товари. 4. Введено обов’язкову трудову повинність. 5. Опорою більшовиків в українському селі стали комнезами – комітети незаможних селян; їх члени були звільнені від податків. 6. Націоналізація всієї промисловості. 7. Ліквідація товарно-грошових відносин і введення товарообміну між містом і селом. 8. Передання державі землі та створення колгоспів і радгоспів. 9. Насильство проти всіх неугодних новому режиму.
Продолжить чтение
Бой під Крутами (1918)
Бой під Крутами (1918)
«ПАМ'ЯТАЙ ПРО КРУТИ!» МЕДІАПРЕЗЕНТАЦІЯ ДО ЗАНЯТТЯ (ВИХОВНОГО ЗАХОДУ), ПРИСВЯЧЕНОГО БОЮ ПІД КРУТАМИ 29 СІЧНЯ 1918 Р. Укладач: Вагеннік Ольга Миколаївна, культорганізатор краєзнавчого відділу КЗ «Запорізький обласний центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді» ЗОР Запоріжжя, 2016 ПОЧАТОК ПРОТИСТОЯННЯ Йшов 1918 рік. IV Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, суверенною державою. «Україна в силу тодішніх політичних обставин спрямувала свої збройні сили на боротьбу за свою державність. Щоб запобігти цьому державному фактові проголошення суверенности України, совєтське командування рішило заволодіти Києвом», — підполковник Армії УНР Микола Битинський. Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє багатотисячне військо під проводом Муравйова на Київ.  
Продолжить чтение
Туристическая Казань. Французский язык
Туристическая Казань. Французский язык
Nous sommes près de l'Université de Kazan, près du bâtiment principal. Notre Université a été fondée en 1804 d'après l’ oukaz du tsar russe Alexandre Premier. L'Université est renommé principalement pour ses travaux en biologie, chimie, astronomie, médecine et physiologie. Nous sommes fiers que les écrivains Léon Tolstoï, Aksakov, Vélimir Khlebnikov, les chimistes Zinine, Klaus, Boutlerov, les mathématiciens Lobatchevski, Mislavsky, le chef de la Révolution d'Octobre Vladimir Oulianov-Lénine fassent leurs études à notre Université. Aujourd'hui notre Université est l’une des plus prestigieuses universités de la Fédération de Russie. La construction de la cité universitaire a commencé en 1822 (le bâtiment principal et de l'architecte Piatnitsky) et on a continué au 1832-34 (plan général de la cité de l'architecte Korinfsky). L’ensemble comprend non seulement les bâtiments des facultés, mais aussi l'amphithéâtre anatomique, l’observatoire astronomique, laboratoires de chimie et de physique, la Bibliothèque scientifique (existe depuis 1809), le rectorat, le secrétariat... Aujourd'hui, ce vaste centre universitaire a une structure géante qui comporte 18 facultés - on y enseigne notamment les mathématiques, la chimie, la physique, l'histoire, l'écologie, le journalisme, le droit etc. Près de 44.992 étudiants font leurs études à ses facultés. Les étudiants peuvent venir de tous les coins du monde. En 2004 l'Université a fêté son bicentenaire. Regardez, s'il vous plaît à droite. Vous voyez dans un petit square un monument à jeune Volodia Oulianov, étudiant de notre Université. Il a fait ses études à la faculté de droit; mais il n'a pas terminé l'Université parce que au mois de décembre 1887 il a participé à une révolte estudiantine et il a été exilé au village Kokouchkino, le village natal de son grand-père maternel, docteur Blank. Vous voyez le monument dont l'architecte est Tsigal (1954). Nous suivons la rue Kremliovskaïa et devant nous - le bâtiment de la Bibliothèque nationale de la République du Tatarstan. Cette maison a été construite par l'architecte allemand Karl Mufké en 1906 pour le riche marchand Ouchkov. Il a donné cette maison comme un cadeau pour le mariage à sa nièce Zinaïda Ouchkova. Les artistes de l'Europe ont décoré cette maison. Le peintre Champignol a décrit les fenêtres, on a construit la salle de grotte avec des stalactites et des stalagmites. Dès 1919 c'est la Bibliothèque Nationale de notre République. Et Zinaïda Ouchkova? Où habitait-elle? Elle a déménagé à Moscou, après la Révolution d'Octobre de 1917 elle a immigré en France, là elle s'est mariée et elle a été reenterrée au cimetière russe de Sainte-Geneviève-de-Bois.
Продолжить чтение
Древний город Иерихон
Древний город Иерихон
Расположение Иерихон - город в Палестинской национальной администрации (ПНА), на территории Западного берега реки Иордан. Является столицей провинции Иерихон, население 20 416 палестинцев (2006).[1] Расположен на севере Иудейской пустыни, примерно в 7 км к западу от реки Иордан, в 12 км к северо-западу от Мёртвого моря и в 30 км к северо-востоку от Иерусалима. История В позднем бронзовом веке Иерихон был процветающим городом, обнесённым стеной из кирпича-сырца. Согласно Библии, город был разрушен древними евреями, вторгшимися в Ханаан, около 1550 до н. э. С этого времени о нём долго почти ничего не слышно, и только в царствование Ахава некий Ахиил нарушил заклятие и восстановил его, потеряв при этом всех своих сыновей. После этого Иерихон опять занял видное положение и играл немалую роль в истории. В римский период Марк Антоний подарил Иерихон Клеопатре, однако Август вернул его Ироду, который построил здесь свой зимний дворец. Во время Иудейской войны 66 — 73 годов город был разрушен и вновь отстроен императором Адрианом. О нём упоминают Иосиф Флавий, Страбон, Птолемей, Плиний и др. При Константине I Великом здесь была христианская церковь, с епископом во главе. С течением времени Иерихон стал приходить в упадок. В VII веке после завоевания страны арабами здесь поселились евреи, изгнанные мусульманами с Аравийского полуострова. В ходе сражений между крестоносцами и мусульманами Иерихон был разрушен и лежал в развалинах вплоть до XIX века.
Продолжить чтение
Великая китайская стена
Великая китайская стена
Великая китайская стена Великая Китайская стена (кит. трад. 長城, упр. 长城, пиньинь: Chángchéng, буквально: «Длинная стена» или кит. трад. 萬里長城, упр. 万里长城, пиньинь: Wànlǐ Chángchéng, буквально: «Длинная стена в 10 000 ли») — крупнейший памятник архитектуры. Проходит по северному Китаю на протяжении 8851,9 км[1][2] (с учётом ответвлений), а на участке Бадалин проходит в непосредственной близости от Пекина. По другим данным, длина стены от края до края — 21 196 километров[3] Начало строительства Строительство первых участков стены началось в III веке до н. э. в период Воюющих царств (475—221 гг. до н. э.) для защиты государства от хунну. В строительстве участвовала пятая часть жившего тогда населения страны, то есть около миллиона человек. Стена должна была чётко зафиксировать границы китайской цивилизации, способствовать консолидации единой империи, только что составленной из ряда завоёванных царств.
Продолжить чтение