Легенди Харкова презентация

1.Походження назви міста Харкова:
Існує кілька легенд, досить розповсюджених у наших краях, які пояснюють походження назви міста Харкова. Одна з них – легенда про Харитона. З топографічного опису Харківського намісництва 1785 року довідаємося, що на тім місці, де розташоване місто Харків, один із заможних малороссиян по ім’ю Харитін, а по просторечью Харько, завів собі хутір. Від імені Харько нібито одержали свою назву ріка й місто. Поступово по сусідству з Харитоном стали розселятися нові поселенці й Харків-Хутір перетворюється в Харків-Слободу, а потім Вхарьков-Город.
Друга, не менш гарна, історія підстави Харкова належить перу відомого українського письменника Квітки, що получили за назвою свого маєтку прізвисько Основьяненко.
Відповідно до його версії, наше місто було засновано не якимось міфічним Харько, а предком письменника й першим власником даної садиби – Андрієм Квіткою, що бігла з Києва з молоденькою дочкою воєводи. Один раз, обходячи свої великі володіння, Квітка був настільки уражений красою виду, що відкривався з нинішньої Університетської гірки, що негайно вирішив заснувати тут місто

2.Легенда про срібне місто Харкова:
Колись, дуже-дуже давно, тисяча років тому, на землях сучасного Харкова стояло казкове місто. Купці з усього світу привозили сюди свій крам, а вивозили срібло і лазурит. Слава про дивне місто, де протікала Срібна ріка, де золоті береги, де будинки з лазуриту - линула по цілому світу. Найперші розповіли світові про це місто арабські купці, а називали вони його HARKA, що з арабської означало місто Срібла, Сріблоград.
Але не тільки купці прагнули потрапити в це казкове місто, а й різні пройдисвіти і дикі орди кочівників, які мріяли пограбувати його. То ж місто поступово перетворювалось на неприступну фортецю, а наші пращури - русичі, яким воно належало, ставали його захисниками. Бо вони вміли і добувати срібло, і вправно цілили з лука, і осідлати дикого коня, і будувати диво-замки з лазуриту.

Продовження…
Слава про неприступну фортецю-місто і її багатства дійшла до самого хана Батия. Він привів незчисленні орди загарбників. Багато днів городяни без води і їжі, поранені і змучені, тримали облогу, і лише коли Батий зруйнував дощенту стіни фортеці, місто - пало… Камінь на камені не залишили вороги, люди змушені були залишити своє колись прекрасне місто. Але пам’ять про казкове місто залишилась з ними, і вони розповідали своїм дітям, а діти потім розповідали своїм дітям…
Пройшли сотні років, майже ніхто вже не вірив, що в дикому полі колись було прекрасне місто Харка… Бо Дике Поле поросло бур’яном, лише кам’яні залишки старої фортеці височіли в траві. Минули віки, те що було, здавалось втратило свою цінність. Та прийшли ті, хто пам’ятав давню легенду, яку їм розповідали батьки, відновили стіни старої фортеці і побудували нове місто, а назву дали таку, яку колись то місто і мало: Місто Срібла - Харків.

Продовження…
В тому казковому місті жила дівчина на ім’я Злата, або Золотце, як звали її рідні. Бо була вона не тільки вродлива, але й мала золоте серце. Злата покохала юного воїна, що охороняв місто на одній з веж фортеці. Батьки не давали дозволу на цей шлюб, бо юнак був бідний. Одного вечора Злата піднялася до коханого на вежу і він показав їй торбинку з дукатами - їх щасливе майбутнє. Та не судилося, бо раптом вони побачили ворогів, що кралися до стін міста. Юнак кинувся підпалити смолоскип, щоб розбудити місто, але ворожа стріла влучила йому прямо в серце.