Содержание
- 2. Схильність до швидкого розповсюдження з виникненням епідемій і пандемій. Можливі летальні висліди. КРИТЕРІЇ ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИХ (КАРАНТИННИХ)
- 3. Холера (лат. – cholera) – це гостра, особливо небезпечна кишкова інфекція, що спричиняється холерним вібріоном і
- 4. Історичні відомості та актуальність Холера відома з глибокої давнини. Назву «холера» запропонував Гіппократ, розуміючи під цим
- 5. Етіологія холери Збудник – холерні вібріони (класичний, Ель-Тор, Бенгал О139). Серовари – Огава, Інаба, Гікошима. Токсичні
- 6. Джерело збудника – хворий, реконвалесцент, вібріоносій (1:10-1:20). Хворий заразний протягом всієї недуги – з моменту появи
- 7. Механізм і шляхи передачі – фекально-оральний. Типи епідемій – водна (найчастіше), харчова, контактно-побутова (змішана) . Сезонність
- 8. Особливості сучасної пандемії холери: кількісно переважають легкі, стерті й атипові форми (на 100 і більше хворих
- 9. КЛІНІКА ХОЛЕРИ Початок гострий. Пронос (випорожнення водянисті, на кшталт «рисового відвару»), без болю в животі, без
- 10. Вигляд немовляти при ІІІ ступеню зневоднення
- 11. Клініко-епідеміологічні особливості холери: зв’язок з епідемічним осередком; початок з проносу, потім – блювання; розвиток зневоднення; випорожнення
- 12. ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ХОЛЕРИ Виявлення збудника у випорожненнях, блювотинні: експрес-методи (мікроскопія «висячої» краплі, реакція імобілізації; реакція аглютинації
- 13. “Холерне” ліжко
- 14. Протиепідемічні заходи в осередку Нейтралізація джерела збудника: Виявлення та ізоляція в провізорний госпіталь усіх осіб з
- 15. Перехворілих виписують після клінічного видужання, завершення курсу антибіотикотерапії і негативного результату триразового бактеріологічного дослідження випорожнень (для
- 16. Протиепідемічні заходи, спрямовані на розрив механізму передачі: Обмежувальні заходи – забороняють користування відкритими водоймами (купання, риболовлю),
- 17. Заходи, спрямовані на третю ланку епідпроцесу При особливо неблагополучній ситуації за рішенням надзвичайної протиепідемічної комісії усім
- 18. ЧУМА (син. – чорна смерть; лат. – реstis) - зоонозна природно-осередкова карантинна інфекція, що характеризується найтяжчою
- 19. Історичні відомості До нашого часу дійшли відомості про 3 спустошливі пандемії чуми. Так, у VI ст.
- 20. Наприкінці XIV ст. для захисту від чуми почали вводити карантини (від італ. quaranta giorni – сорок
- 22. Актуальність Потенційну небезпеку для людини мають природні осередки цієї інфекції, оскільки вони розміщені на всіх континентах,
- 23. Етіологія Збудник чуми – Yersinia реstis з родини Enterobacteriaceae роду Yersinia. Факультативний анаероб, росте на простих
- 24. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ЧУМИ Джерела збудника – гризуни (ховрахи, бабаки, щури, зайці, піщанки), верблюди, хвора людина (особливо з
- 25. Інкубаційний період триває від декількох годин (у разі аерогенного зараження) до 1-2, максимум – 6 діб
- 26. Класифікація чуми Клінічні форми: шкірна, бубонна, шкірно-бубонна; первинно-легенева, вторинно-легенева, кишкова, первинно-септична, вторинно-септична, інші форми. Ступінь тяжкості:
- 27. Клініка чуми Початок хвороби раптовий, з різкого ознобу, гарячки. Виражена інтоксикація (біль голови, блювання, міалгії, різка
- 28. Клінічні форми чуми Бубонна форма – бубони первинні, вторинні. Явища періаденіту (різка болючість, суцільний щільний бугристий
- 29. Чумний бубон, який прорвався
- 30. Лабораторна діагностика Бактеріологічний метод (основний) - виділення чистої культури збудника, з подальшою її ідентифікацією. Бактеріоскопічний (орієнтовний)
- 31. Правила забору і відправлення матеріалу Матеріал забирає медпрацівник того медичного закладу, де знаходиться хворий. При усіх
- 32. Протиепідемічні заходи при чумі, спрямовані на джерело збудника негайна ізоляція хворого та його лікування; виписка перехворілих
- 33. Заходи, спрямовані на розрив механізму передачі збудника: проводять заключну дезінфекцію в осередку 5 % розчином фенолу
- 34. Специфічна профілактика Вакцинація населення осередку ензоотичної місцевості та осіб, які в’їжджають у нього, за допомогою живої
- 35. ГЕМОРАГІЧНІ ГАРЯЧКИ Гострі вірусні природно-осередкові інфекції, які характеризуються гарячкою, геморагічним синдромом, ураженням різних органів. Геморагічна гарячка
- 36. ГЕМОРАГІЧНА ГАРЯЧКА З НИРКОВИМ СИНДРОМОМ – гостре вірусне природно-осередкове захворювання, що характеризується значним інтоксикаційним і геморагічним
- 37. Етіологія ГГНС спричинена вірусом, віднесеним до родини Bunyaviridae, роду Гантавірусів. Поза організмом природного господаря цей вірус
- 38. Джерело збудника Домінуючими теплокровними хазяїнами збудника нині вважають руду та червону полівку. Хоча ці гризуни від
- 39. Механізм і шляхи передачі Домінуючим є повітряно-пиловий механізм, який спрацьовує при заготівлі сіна, обмолоті зернових та
- 40. Сезонність Відзначаються два сезонні підйоми – весняно-літній (травень-червень) і осінньо-зимовий (вересень-грудень). Перший підйом зумовлений весняним зростанням
- 41. Сприйнятливість населення дуже висока. Раніше найчастіше хворіли мешканці села, а також лісозаготівельники, мисливці, геологи й інші
- 42. Імунітет стійкий, повторні захворювання не описані. Протиепідемічні заходи, спрямовані на джерело збудника На територіях, неблагополучних відносно
- 43. Заходи, спрямовані на розрив механізму передачі збудника Людей, які працюють у природних осередках і лабораторіях, де
- 44. КРИМСЬКА-КОНГО ГЕМОРАГІЧНА ГАРЯЧКА – це гостре вірусне природно-осередкове захворювання з групи антропонозів, що характеризується розвитком тяжкої
- 45. Рекомендоване визначення випадку синдрому гострої геморагічної гарячки Клінічні критерії (переглянуті Міжнародними медико-санітарними правилами – ММСП) –
- 46. Етіологія Збудник Кримської-Конго геморагічної гарячки – РНК-вірус, що належить до родини Bunyaviridae, роду Nairovirus. Збудник легко
- 47. Джерело збудника У природних осередках вірус циркулює серед гризунів багатьох видів, зокрема полівок, водяних щурів, ондатр,
- 48. Механізм і шляхи передачі Зараження людини найчастіше відбуваються при укусах кліщів (трансмісивний механізм). Доведено можливість інфікування
- 49. Сезонність припадає на весняно-літній період (травень-серпень). Сприйнятливість населення Хворіють переважно працездатні люди, зайняті в сільському господарстві,
- 50. Основні напрямки епідеміологічного обстеження З’ясовують перебування захворілого за 1-2 тижні до хвороби у природному осередку. Уточнюють
- 51. Заходи, спрямовані на джерело збудника У природному осередку регулюють чисельність зайців, проводячи узимку їх відстріл. Велику
- 52. Заходи, спрямовані на розрив механізму передачі збудника Хворому виділяють індивідуальні медичні інструменти та ємності з дезінфекційним
- 53. Специфічна профілактика Розроблено вакцину та людський імуноглобулін проти кримської-Конго геморагічної гарячки, які однак не набули широкого
- 54. Омська геморагічна гарячка - гостра вірусна природно-осередкова хвороба, що характеризується геморагічним діатезом, порушеннями водно-сольового і білкового
- 55. Етіологія Збудник – РНК-вірус, що належить до родини Togaviridae роду Flavivirus, відносно нестійкий у довкіллі, чутливий
- 56. Джерело збудника переважно гризуни вологих біотопів: водяні щури, ондатри, бобри, полівки та ін., що є прогодівниками
- 57. Механізм і шляхи передачі Людина зазвичай заражається шляхом реалізації трансмісивного механізму передачі – при укусах інфікованих
- 58. Сезонність. Напад кліщів на людину відбувається під час відпочинку, на сільськогосподарських роботах, у полі або лісі
- 59. ГЕМОРАГІЧНА ГАРЯЧКА ЕБОЛА – гостре, особливо небезпечне інфекційне захворювання з тяжким і поліморфним перебігом, що характеризується
- 60. Історичні відомості та актуальність Перші осередки гарячки Ебола були зафіксовані у 1976 p. у Судані та
- 61. Гарячка Ласса У 1969 р. в одній з нігерійських лікарень занедужали 3 медсестри на «якусь нову
- 62. Гарячка Марбург Уперше спалах гарячки Марбург було описано у 1967 p. у м. Марбурзі, Франкфурті-на-Майні (Німеччина)
- 63. Етіологія Збудник гарячок Марбурга та Ебола – РНК-вірус, який належить до родини Filoviridae роду Filovirus. Збудник
- 64. Джерело збудника Для гарячок Ебола і Марбург – мавпи. При гарячці Ласса – гризуни, передусім багатососочковий
- 65. Механізм і шляхи передачі Вірус Ебола адаптований до контактно-ранового, фекально-орального і, ймовірно, – до повітряно-краплинного механізму
- 66. Сезонність при гарячках Марбург і Ебола не вивчена, при гарячці Ласса - спалахи, які реєструвалися в
- 67. ЖОВТА ГАРЯЧКА гостра особливо небезпечна інфекційна хвороба, яка супроводжується розвитком тяжкої інтоксикації, геморагічного синдрому, жовтяниці, ниркової
- 68. Історичні відомості та актуальність Вважають, що наприкінці ХV ст. в Америці жовтою гарячкою була заражена значна
- 69. Етіологія Збудник жовтої гарячки – дрібний РНК-вірус, що належить до родини Togaviridae групи В. Джерело збудника
- 70. Сприйнятливість населення загальна. Інкубаційний період триває від 3 до 6 діб, зрідка подовжується до 10-13 діб.
- 71. Міжнародне свідоцтво про проведену вакцинацію
- 72. Протиепідемічні заходи при виявленні хворого на карантинну інфекцію (контагіозні геморагічні гарячки) негайна ізоляція хворого та його
- 73. Вакцина проти жовтої гарячки
- 74. Контрольні питання Критерії особливо небезпечних (карантинних) інфекцій. Етіологія та епідеміологія холери. Особливості 7-ї пандемії холери. Профілактичні
- 76. Скачать презентацию