Напрям у мистецтві - романтизм. Костюм презентация

У 1830-1848 р. в Німеччині, Франції та інших європейських країнах панівним напрямом у мистецтві стає романтизм. Його естетичний ідеал - сильна особистість, що прагне до свободи, боротьби, дії. Характерним для романтизму була ідеалізація минулого, головним чином середньовіччя.

З другої чверті XIX століття костюм за стилістичними ознаками поділяється на два періоди: 1825-1840 роки - бідермаєр, 1840-1850 роки - романтизм.
У зовнішньому вигляді і костюмі вплив романтизму створив образи піднесені, пристрасні, мрійливі, одухотворені.
У період романтизму сформувався новий ідеал жіночої краси. Вважалася красивою жінка з вузькою талією, меланхолійним виразом вузького блідого обличчя.

Ніколи ще мода не відходила так далеко від класичних зразків, як в цей період: у чоловічому костюмі панують середньовічні плащі, довгі гострі туфлі. Нововведенням були гумові та шкіряні калоші. У моду входять вуса та бороди.

Замість класичної простоти в жіночому костюмі з’являється різко окреслена талія, важкий низ сукні, непропорційні широкі рукави, громіздкі головні убори.

Правила носіння одягу були досить суворими, особливо для молодих дівчат. Так, наприклад, у Франції на балах вони повинні були бути в білому платті, білих або світлих атласних туфлях.

До 40-х років XIX століття чоловіки носили фраки з кольорових тканин (улюбленими були синій, зелений, коричневий кольори) з чорним оксамитовим коміром і чоботи військового покрою. Повсякденною частиною туалету стає пальто, яке шиється по фігурі.

У 40-50-і рр.. в чоловічому костюмі перемагає функціональність, доцільність форм, стверджується мішкуватий силует. Фрак стає парадним одягом. У щоденному одязі його замінює сюртук, більш зручний закритий одяг із застібкою на ґудзики.

До 40-х років характер костюма змінюється під впливом нових ідеалів часу. Але в той час як чоловічий одяг стає все більш однотонний і буденний, жіночий зберігає багатство фарб і різноманітність форм. Близько 1835 рукав досягає найбільших розмірів, а через кілька років знову стає вузьким, повертаючись до простих форм.

Силует і форми жіночого костюма 40-50-х років характеризуються чіткими пропорціями, деякої видовженістю за рахунок звуження лінії плеча і подовження спідниці, збільшеною лінією стегон. Плаття мало вузький ліф з трохи заниженою талією.

Зазвичай ліф був закритим, іноді мав відкладний комірець, але бальні сукні шили з глибоким, рівним, горизонтальним вирізом. Рукава могли бути і короткі, і довгі, але завжди вузькі у плеча. Спідниця спадала м'якими складками до самої підлоги, підтримуючись волосяним чохлом-криноліном.

Волосяний чохол-кринолін (від франц. Crin - кінський волос, lin – льон) збільшувався з року в рік. До 60-х рр.. спідниця досягла внизу 2,5 - 3 м в діаметрі, була сплощена у фас і витягнута в профіль.

До 1850 року існували щільні бальні туфельки із зав'язками. Вечірнє взуття для жінок зазвичай робили з атласу, пофарбованого в відповідний одягу колір. Взуття в ці роки виготовляють з каблуком.

Зачіски стали простіше і нижче. Часто під впливом англійської моди носили гладко розчесане волосся з прямим проділом, довгими локонами спадаючими на плечі, а також зачіску «баранячий ріг», що нагадувала зачіску XIV століття.

Просту зачіску з проділом охоплював капор з широкими полями, рясно прикрашений квітами і стрічками.