Озброєння , бойове застосування авіації іноземних держав. Заняття № 2
Перше питання: Авіаційне озброєння, його призначення та характеристика. До авіаційного озброєння відноситься зброя, яка установлена на літальних апаратах військового призначення, і системи, що забезпечують його бойове застосування. Авіаційне озброєння підрозділяється на: ракетне, бомбардувальне, мінно-торпедне, стрілецько-гарматне і спеціальне . Керовані авіаційні засоби ураження, такі як, ракети класу “повітря–повітря” або “повітря–поверхня”, керовані бомби та касети, належать до високоточної зброї. Ракетне озброєння включає: авіаційні ракетні комплекси класу “повітря – повітря” і “повітря – поверхня” з керованими ракетами; - авіаційні реактивні системи залпового вогню для ураження наземних цілей некерованими ракетами. В залежності від конкретного цільового призначення керовані авіаційні ракети (КАР) класу “повітря − поверхня” підрозділяються на стратегічні й тактичні ракети. Стратегічні авіаційні ракети класу “повітря – поверхня” (AGM-86B “ALCM”B, AGM-86C “ALCM”C, AGM-129 “АСМ” – США, Х-55 – Росія) (Додаток) призначені для ураження: ─ точкових, високозахищених об’єктів, головним чином, шахтних пускових установок міжконтинентальних балістичних ракет; ─ пунктів управління, вузлів зв’язку в глибокому тилу противника. Максимальна дальність пуску від 1300 до 4500 км. Ракети, як правило, оснащуються ядерною бойовою частиною і системами керування, що наводять їх на об’єкт удару з високою точністю (5 ... 35 м). Ракети запускаються поза зонами дії засобів ППО і мають малу радіолокаційну помітність, що значно знижує можливості ППО щодо їх виявлення й обстрілу.