Арістотель. Політика презентация

План
Паспорт книги
Основні віхи й основні твори Арістотеля
Самостійна школа-Лікея, учні й опоненти Арістотеля
Структура й зміст Політики Арістотеля
Проблеми, які порушуються у творі й методи їх вирішення
Оцінка ідей, які мене вразили
Актуальність твору в наш час
Антиномія Арістотеля
Словник

Паспорт книги
Арістотель. Політика // Твори в 4-х томах. М., Мысль, 1983. Т.4. Переклад С. А. Жебелева

Арістотель
384р до н.е.-322р до н.е.

Хронологічно творча діяльність Арістотеля поділяється на три періоди:
перший афінський — з 367 до н. е., коли він прибув в Афіни й став слухачем Академії Платона, де пробув 20 років;
«роки мандрів» (347–334 роки до н. е.);
другий афінський період — епоха Лікея.

Основні твори
Нікомахова етика / Ἠθικὰ Νικομάχεια / Ethica Nicomachea
Афінська політія / Ἀθηναίων πολιτεία / ‘
Риторика / Ῥητορικὴ τέχνη / Ars Rhetorica
Про софістичні спростування / Περὶ τῶν σοφιστικῶν ἐλέγχων / De Sophisticis Elenchis

Арістотель заснував у 335 до н. е. самостійну школу — Лікей. Погоджуючись із Платоном щодо прийняття ідеальних загальних засад, осяжних нашим розумом, Арістотель, однак, не протиставляє їх дійсності. Як справжні причини і першооснови речей ідеї суть живі «енергії», якими має визначатися всякий рух, розвиток, сама реальність. Не існує насправді абстрактної матерії (абсолютно безформної потенції), немає і чистих ідей — вони здійснюються в реальних речах Це вчення про буття Арістотель поклав в основу синтезу, що охоплює величезне коло знань про природу і суспільство. Логіка роботи Арістотеля впродовж двох тисячоліть служила базисом логічних досліджень. Природноісторичні твори Арістотеля являють собою широку систематизацію вивчення природи. Започатковану Арістотелем роботу в галузі історії та природознавства продовжували його учні: Теофраст (класична ботаніка, історія фізики, етичні трактати тощо), Евдем (етика, історія наук), Аристоксен (теорія музики), Дікеарх (історія культури Греції).

Структура твору
Книга 1-Арістотель визначає державу як спілкування організоване заради спільного блага. Цим держава протиставляється сім'ї— спілкуванню, що виникло природнім шляхом для задоволення щоденних потреб.
Книга 2- Арістотель критикує ідеальну державу Платона, відстоюючи необхідність збереження приватної власності та сім'ї в державі. Основний аргумент : «До того, що складає предмет володіння великої кількості людей, застосовується найменша турбота»

Книга 3- Арістотель розглядає проблему громадянства. Громадянин — це участник держави, тобто участник суду присяжних і народних зборів. Арістотель відмовляв в громадянстві рабам, метекам, ремісникам.
Книга 4- Арістотель визначає 5 елементів, які становлять державу (с. 493):
Народ — селяни, які виробляють продукти харчування;
Ремісники — виготовляють знаряддя праці;
Торговці — займаються обміном та розподілом товарів;
Чиновники — раціонально керують державою;
Військові — захищають державу.

Книга 5-Арістотель розглядає причини конфліктів в державі. Однією з причин нестабільності він вважає «різноплемінність населення»особисті протиріччя в середовищі правлячого класу, а також демагогію.
Книга 6- Арістотель аналізує різницю між демократією та олігархією
Книга 8-Арістотель порушує проблему «виховання молоді», зауважуючи, що там, «де цього немає, державний лад потерпає від збитків». Існує чотири основних навчальних предметів:
Граматика;
Гімнастика;
Музика;
Малюнок.

Книга 7- Арістотель проявляє еллінський патріотизм, стверджуючи, що тільки в еллінів мужність та розум знаходяться в гармонії. У європейців є мужність, але не вистачає розуму, тоді як в азіатів є розум, але бракує мужності (с. 601).
Найвищим благом Арістотель вважає щастя. Завданнями держави є:
Забезпечення їжею;
Забезпечення комфортом;
Захист;
Добробут;
Релігійний культ;
Справедливість.
Арістотель зазначає, що громадянам необхідне дозвілля та свобода від задоволення первинних потреб для роздумів та участі в справах держави.

Основні проблеми
В книзі розглядаються проблеми сім'ї як осередку держави, рабства, громадянства, визначення держави, а також форм її правління та цілей. Відзначають, що кінцева мета, яку ставить перед собою Арістотель в «Політиці», — теоретична побудова ідеального поліса

Автор в твору повністю присвятив себе проблемі політики і політичного питання, яка постає, як одна з актуальніших. Автор намагається обгрунтувати цю проблему з різних аспектів життя суспільства.

В своїй політиці Арістотель намагався розробити теоретичну побудову поліса, описавши кожний аспект суспільного життя, який своїм певним чином впливає на становлення політики, наприклад, Арістотель порівнював політичне життя з життям звичайної сім’ї, розвинувши ідею, яка атмосфера панує в самій сім’ї, які приорітети і кому надаються, то це і є відображенням політичного становлення, і навпаки.

Ідеї, які вразили мене:
Ідея правління демократії і олігархії
«... не чесноти набуваються і охороняються зовнішніми благами, але, навпаки, зовнішні блага купуються та охороняються чеснотами; ... щастя в житті, чи буде воно для людей виражатися в задоволеннях, або в чесноті, або і в тому і в іншому , супроводжує тим людям, які в надлишку прикрашені добрими вдачами і розумом і які виявляють помірність у придбанні зовнішніх благ у набагато більшому ступені, ніж тим, які придбали більше зовнішніх благ, ніж це потрібно, але бідні благами внутрішніми »

Аристократія є правління людей доброчесних, олігархія - правління багатих. Аристотель ж не вважає багатство і чеснота поняттями суворо синонімічні. У відповідно до доктрини золотої середини він стверджує, що помірний достаток швидше за все асоціюється з чеснотою, що і підтверджує цитата.

Ідея приназначення держави
Держава створюється ... для того, щоб жити щасливо,сама ж держава являє собою спілкування пологів і селищ заради досягнення досконалого самодостатнього існування, яке, як ми стверджуємо, полягає в щасливому і прекрасне життя. Так що і державне спілкування - так треба думати - існує заради прекрасної діяльності, а не просто заради спільного проживання

Актуальність теми
Написана більш як за дві тисячі років до нас, вона не втрачає своєї актуальності і по відношенню до сучасних суспільно-політичних реалій. Ідеї, висловлені Арістотелем у "Політиці", випробувані часом і практикою. Нагальна потреба у політичних конструкціях особливо зростає у перехідні періоди людської історії. Так було в давньогрецькій історії IV ст. до н.е., періоду занепаду полісного типу держави, так є і в сьогоднішній час укра­їнської історії. На наших очах у посткомуністичних країнах Європи відбува­ється перехід від однієї політичної системи до іншої, від "платонівського тоталітаризму" до демократизму, що включає елементи "арістотелівської демократії" (вчення про політію).

Антиномія
Основною антиномією Політики Арістотеля являє собою суперечність, що згідно Книги 4 предсталяє селян, як один із основних елементів, що творять державу, а у Книзі 7, позбавляє селян громадянства взагалі і прирівнює їх до рабів, які нічого не варті.

Словник
Політика- мистецтво управління державою, як цивілізовану форма діяльності спільноти, що спрямована на досягнення «загального блага».
Поліс–від гр. polis – місто-держава.
Політія (Арістотеля) — концепт державної форми правління за Арістотелем.
Гегемо́нія— провідна роль якоїсь держави, міста у відносинах з іншими (наприклад, Афін чи Спарти серед грецьких міст); — або ж провідна роль якоїсь верстви населення в управлінні державою.
Релі́гія— віра, особлива система світогляду та світосприйняття конкретної людини або групи людей, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини

Демокра́тія — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників .
Громадя́нин — людина певної країни. Ця приналежність є формально юридично оформленою. Як член певного соціуму громадянин має певні права та обов'язки, щодо цього соціуму і підпорядковується певним які,прийняті в громаді.
Тирані́я (грец. τυραννίς — свавілля) — форма державної влади, встановлена ​​насильницьким шляхом і заснована на одноосібному правлінні.