Історія імунопрофілактики презентация

Зміст
Витоки появи вакцинації
Варіоляція
Варіоляція в Європі
Поява вакцинації
Впровадження вакцинації
Розвиток вакцинації та імунології
Успіхи вакцинації

VII ст.
400–600 млн
3 з 10
V–ХХ ст.
Кількість смертей від натуральної віспи

Варіоляція
метод боротьби з віспою

Варіоляція в Давньому Китаї
У південній провінції Сичуань, гора Емейшань даоси-алхіміки володіли методом варіоляції
Через смерть старшого сина перший міністр Ван Дан (957–1017 рр.) шукає допомоги у даоса-відлюдника
У ніздрі вводили ватний тампон з матеріалом віспи, який всмоктувався через слизову і потрапляв у дихальні шляхи
X ст.

Варіоляція в Європі та Америці

Ризики варіоляції
смерть серед заражених 20–30%
легка форма захворювання після варіоляції
смерть серед варільованих 2–3%
епідемія
натуральна віспа у природньому середовищі

Варіоляція в Російській імперії
12 жовтня 1768 р.
Катерина ІІ та її син
Англійський лейб-медик Т. Дімедаль ПРОВІВ ВАРІОЛЯЦІЮ отримав титул барона та гроші
Саша Марков, 7 років
отримав дворянство і прізвище Оспенний
оспенний детрит

Натуральна віспа в Англії та народні повір’я
Люди, ЗАРАЖЕНІ коров'ячою віспою через контакт із вим’ям, стали НЕСПРИЙНЯТЛИВІ до натуральної віспи
1765 р., південний захід Англії
Д-р Феустер із Торнбері, графство Глостершир
представив медичному товариству Лондона документ
«Коров’яча віспа та її здатність запобігати натуральній віспі»

Віспощеплення
1774 р. фермер Бенджамін Джесті помітив, що доярки застраховані від натуральної віспи через контакт із коров'ячою віспою
Джесті через подряпини на шкірі спицею для в’язання переніс матеріал висипу від хворої на віспу корови дружині і дітям

Початок вакцинації
1796 р.
британський лікар Едвард Дженнер впроваджує вакцинацію
Прищепив 13-річного хлопчика вірусом вісповакцини (коров'ячої віспи) та продемонстрував появу у пацієнта імунітету до натуральної віспи
1803 р.
засновано Королівський інститут ім. Едварда Дженнера: підтримка вакцинації, державне фінансування, популярність у Європі та США

Віспощеплення в Російській імперії
Е.О. Мухін,
професор Московського університету зробив ПЕРШУ ВАКЦИНАЦІЮ
щеплення вакциною, отриманою особисто від Дженнера
1801 р.
1805–1810 рр. ≈ 1 млн. осіб
1824–1847 рр. ≈ 24 млн. немовлят
вакциновано

Перші антивакси
1870-ті: жорстоке протистояння вакцинації
антивакцинатори
недовіра лікарям-вакцинаторам-ентузіастам
думка про позбавлення людей громадянської свободи, особливо при обов’язковій вакцинації

Розвиток імунологічної науки, щоб розуміти механізм хвороб та створювати нові вакцини
Атенуація – послаблення мікроорганізмів, щоб отримати живі вакцини, здатні до розмноження в організмі реципієнта без появи ознак хвороби
Розробка живої атенуйованої вакцини з експерименами на людині:
1897 р. – проти холери
1904 р. – інактивованої вакцини проти сибірки
Луї Пастер вивчав вакцинацію та розробив вакцину проти сказу
1880-ті роки

1890 р. німецький вчений Еміль фон Берінг виявляє основу вакцин проти дифтерії та правця
У 1901 р. отримав першу Нобелівську премію з фізіології та медицини. Вперше показав, що сироватка крові імунізованих тварин має антитоксичні властивості
Разом з Кітасато Сібасабуро і незалежно від Еміля Ру створив сироватку, ефективну проти правця (1890 р.) і дифтерії (1901 р.)

Створення анатоксину
Glenny, Hopkins, Ramon
дифтерійний анатоксин
(інактивація – формалін, тепло)
Zoeller(s)
анатоксин правця
1923 р.
1926 р.

1920-ті роки: доступність вакцин
доступність вакцин для дифтерії, правця, кашлюку та туберкульозу
ефективність вакцинації у всьому світі
скорочення кількості смертей від хвороб
концепція профілактичних заходів охорони здоров'я

І половина ХХ ст.

Нові методи культивування
середовище для вирощування вакцинальних вірусів
1931 р., Гудпасчер
грипу
жовтої лихоманки
кору, епідемічного паротиту
сказу
хоріоналлантоїсна мембрана заплідненого курячого яйця
вакцини
проти

Вакцинальні віруси на культурі клітин людини: вирощування
John Enders, Fredrick Robbins, Thomas Weller
вирощено вакцинальний поліовірус в культурі клітин людських фібробластів шкіри та м'язів
отримали Нобелівську премію
1949 р.
1954 р.

1955 р. початок вакцинації проти поліомієліту
зменшено кількість випадків захворювання
на сьогодні рідкісне захворювання і близьке до повної ліквідації
Великобританія

1949–1963 рр.

ліквідація натуральної віспи у природньому середовищі завдяки вакцинації
1956 р.
1
спроба ВООЗ знищити натуральну віспу у всьому світі
1966 р.
програма ВООЗ з ліквідації віспи
1980 р.

1970–1990 рр.

Кон’юговані вакцини
стимуляція Т-залежної імунної відповіді
більш тривалий та напружений імунітет особливо серед дітей раннього віку
Кон’юговані вакцини
1991 р. – Hib
2000 р. – пневмококові кон'юговані
2005 р. – менінгококова кон'югована
полісахаридний антиген
білок-носій
+
кон’югація

1990–2016 рр.

Введення нових вакцин
від Дженера
до сьогодні

Успіхи вакцинації
відсутність вакцинконтрольованих інфекцій у природньому середовищі
ліквідовано натуральну віспу та чуму великої рогатої худоби
внесок у глобальне здоров'я
1
2
3

ТИП 2
ЗНИЩЕНО
ТИП 3
ЗНИЩЕНО?

Сертифікація знищення ДПВ2

3 кроки зі зміцнення планової імунізації
подальше ЗМІЦНЕННЯ служб планової імунізації
ВИВЕДЕННЯ
бОПВ та ОПВ з планового використання
2020
ПЕРЕХІД
від тОПВ на бОПВ
2016
ВПРОВАДЖЕННЯ
щонайменше 1 доза ІПВ до програми планової імунізації
2015-2016

Перспективи вакцинації
перебіг неінфекційних захворювань:
ПОПЕРЕДЖАТИ
МОДУЛЮВАТИ
наркоманію, діабет, гіпертензію та хворобу Альцгеймера