Метод проектів у процесі навчання технологій. (Лекція 9) презентация

1. З історії розвитку методу навчальних проектів
Метод проектів виник у 20 рр. ХХ ст. у США. Спершу його називали «методом проблем» і розвивався він у межах гуманістичного напряму в філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі відомого американського педагога Джона Дьюї (1859 – 1952). Він ґрунтувався на ідеї побудови навчання на активній основі, через раціональну діяльність учня, за умов стимулювання особистого інтересу у набутті саме в цих знаннях, які можуть йому знадобитися у житті.
Інший американський педагог Вільям Херд Кілпатрик (1871 – 1965), учень і послідовник Дж. Дьюї, вдосконалив систему роботи над проектами, під якими розумів цільові акти діяльності, що ґрунтуються на основі інтересу дитини. Робота над проектом в американській школі передбачала усвідомлення учнем мети, оформлення задуму, розробку організаційного плану, виконання роботи згідно з планом, підведення підсумків у вигляді письмового звіту.
Метод проектів на початку XX ст. привернув увагу російських педагогів. Ідеї проектного навчання почали поширюватися в Росії практично паралельно з розробками американських учених. У 1905 р. під керівництвом російського педагога Станіслава Шацького (1878 –1934) було організовано групу педагогічних працівників, які намагалися активно впроваджувати проектні методи у шкільну практику. Пізніше, у радянський період, ідеї проектування почали широко використовувати та включати до навчально-виховного процесу школи. Однак, на жаль, недостатньо продумано і послідовно, через що постановою ЦК ВКП(б) від 1936 р. метод проектів було засуджено і заборонено.

2. 2. Класифікація навчальних проектів
Термін «проект» (рrоjесtіо від лат. – кинутий вперед, задум) застосовується в різних галузях науки, а отже має чимало визначень. В українському енциклопедичному словнику проект має декілька тлумачень: як сукупність документальних матеріалів для зведення майбутньої будівлі або архітектурного комплексу; як прототип, ідеальний образ передбачуваного або можливого об’єкта, стану; як план, задум якої-небудь дії. У словнику психології: проект – це мета, якої планується досягнути; філософському словнику: проект – це прояв творчої активності людської свідомості, через який у культурі здійснюється діяльнісний перехід від небуття до буття. З погляду педагогів мова йде про навчальний проект, тобто самостійну завершену творчу роботу, виконану школярем під керівництвом вчителя.
Навчальні проекти класифікують за такими ознаками:
1. За провідною діяльністю: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані.
2. За галуззю виконання: предметні, інтегровані.
3. За змістом: монопредметні , міжпредметні, надпредметні.
4. За складом учасників: класні, шкільні, міські або регіональні; всеукраїнські, міжнародні.
5. За кількістю учасників: індивідуальні, групові, колективні.
6. За тривалістю виконання: короткотривалі, середньотривалі, довготривалі.

3. Сутність, функції та етапи проектно-технологічної діяльності учнів
Робота над проектом – це особистісно зорієнтоване навчання у процесі конкретної практичної діяльності, яка виконується на основі вільного вибору та з урахуванням інтересів учня. Для педагога – це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями і навичками.
Сутність проектної технології полягає у стимулюванні інтересу учнів до певних проблем, що зумовлюють володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність – їх практичного застосування. Метод навчальних проектів передбачає проходження учнем шляху від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними та дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.
Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом стає є індивідуальним досвідом проектної діяльності учня.

Під проектно-технологічною діяльністю розуміється обґрунтована та спланована діяльність, яка передбачає розроблення конструкції, технології, виготовлення і реалізацію об’єкту проектування (переважно виробу або послуги). Ця діяльність спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань та вмінь.
Метою проектно-технологічної діяльності школярів є самостійне створення творчого навчального проекту (продукту або послуги) від ідеї до її практичного втілення, який характеризується суб’єктивною або об’єктивною новизною та має особистісну чи соціальну значущість.
Розрізняють такі мотиви проектно-технологічної діяльності: 1) пізнавальні (задоволення потреби в знаннях, уміннях, навичках); 2) матеріальні (задоволення потреби в продуктах харчування, одязі, предметах побуту і т. ін.); 3) соціально-професійні (задоволення потреби в професійному самовизначенні); 4) художньо-естетичні (задоволення потреби в створенні вишуканих виробів); 5) духовні (задоволення потреби в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні).

Проектно-технологічна діяльність виконує такі функції: творчу, перетворювальну, дослідницьку, економічну, технологічну
Зміст проектно-технологічної діяльності складає проведення дослідницьких підготовчих операцій, конструювання майбутнього виробу, практичне виготовлення виробу, оцінка та захист об’єкту проектування.
Результатом проектно-технологічної діяльності є як визначений виріб або послуга, так і розвиток особистості школяра, його творчого потенціалу.
У проектно-технологічній діяльності використовуються різноманітні методи: вербальні і невербальні, механічні, хімічні, біологічні, енергетичні, інформаційні й ін. Засобами здійснення проектно-технологічної діяльності є використовувані учнями різні інструменти, пристосування, машини, механізми, пристрої та ін. Предметом проектно-технологічної діяльності є те, з чим учень має справу, на що спрямовані його зусилля – речовини, матеріали, інформація, виріб, послуга та ін.

Дослідники виділяють чотири основні етапи виконання навчального проекту, які взаємопов’язані і розкривають послідовність його розробки та виконання: 1) організаційно-підготовчий; 2) конструкторський; 3) технологічний; 4) заключний.
ЕТАПИ ТА СТАДІЇ ВИКОНАННЯ ТВОРЧОГО НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ

4. Реалізація методу проектів у процесі навчання технологій
Під час організації навчального проектування вчитель технологій виконує такі функції: 1) допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом; 2) сам виступає джерелом інформації; 3) координує увесь процес роботи над проектом; 4) підтримує і заохочує учнів у роботі над проектом, не виконуючи роботи замість них.
Основними завданнями вчителя технологій при організації проектно-технологічної діяльності учнів є:
1. Не лише передати учням необхідний обсяг тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань.
2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).
3. Розширити коло спілкування дітей, ознайомлювати з досягненнями інших культур, різними поглядами на однакову проблему.
4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими методами і прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних позицій, висувати гіпотези, знаходити шляхи її реалізації, робити висновки.

Учитель технологій повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації: 1) наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), яке потребує інтегрованих знань, наукового пошуку для її розв’язання; 2) практична, теоретична і пізнавальна значущість передбачуваних результатів; 3) самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів; 4) структурування змістової частини проекту (з указуванням поетапних результатів); 5) використання дослідницьких методів: визначення проблеми і завдань, що випливають з неї; висунення гіпотези та шляхів їх розв’язання; обговорення методів дослідження; оформлення кінцевих результатів; аналіз отриманих даних; підведення підсумків; коригування висновків.