реального відношення відділяється від його змісту і перетворюється на самостійне відношення.
Досить актуальним у вітчизняному правознавстві є так званий нормативний напрям. Останній є неоднорідним, у ньому можна виділити кілька позицій. Представники однієї з них вважають правові відносини є результатом регулювання нормами права суспільних відносин.
М.Г. Александров пише, що “правові відносини є наслідком проведення в життя норм права, представляють собою продукт правового регулювання поведінки людей”. У даному випадку правові відносини слід розглядати як завершальний ланцюг правового регулювання. Ця позиція близька до думки про те, що правовідносини це ланцюг, що пов’язує між собою норму права та реальні суспільні відносини, врегульовані цією нормою. Зазначена позиція знайшла чіткий вираз у М.М. Ковальова. “Правовідносини - пише автор, - це опосереднюваний ланцюг між нормою права й тими суспільними відносинами, які складають предмет правового регулювання” .
М.Матузов правовідносини визначає як врегульовані правом суспільні відносини, що знаходяться під охороною держави, учасники яких виступають носіями взаємно кореспондуючих одне одному юридичних прав і обов’язків.
БАГАТОЗНАЧНІСТЬ ПІДХОДІВ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ «ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ»