Використання хімічних явищ у художній творчості й народних ремеслах презентация

Вітер летить звідусіль:
З поля, і з лугу, і з лісу;
Зливи полоще завісу –
Радість для стомлених сіл,
Серця втамовує біль.
Вітер летить звідусіль.
Вітер летить звідусюди:
З моря, і з неба, і з суші,
Радістю збуджує душі,
Силу вливає у груди,
Всі він ламає запруди!
Вітер летить звідусюди.
Слухай же вітру слова,
Вийди в розвітрене поле,
Стань і поглянь доокола:
Гнеться під вітром трава –
Ти не згинайся ніколи!
Слухай же вітру слова:
– Хмари, туман і росу –
Все, що вас довго гнітило,
Все я умить рознесу.
Хочеш, щоб сонце світило?
Треба любити грозу,
Треба дружити з вітрами,
Вітру любити вітрило!
Ось він промчався над нами,
Дужий веселий вітрище,
Крикнув нам: “Голову вище!” –
Крикнув: “Дружіть із вітрами!”
Крикнув і зник за ярами,
Дужий веселий вітрище.

Гроза
Ой гроза! Яка це сила!
Розгулявся громобій!
Хмара небо все закрила –
Дощовиця! Буревій!
Ой гроза! Яка це радість
Вийти з хати навмання!
З блискогромом обійнятись!
З громоблиском – на коня!
Ой гроза! Яка тривога!
Громорегіт, вітросвист!
В блисках он моя дорога,
Мчу туди, як з вітром лист.
Ой гроза! Яке грозище!
Боягузи, гей, назад!
Громовітер рве і свище,
В танці скаче зливопад.
Бог грози! Скажи, як звешся?
Я твій родич на землі!
Я, мабуть, з родини Зевса,
Брат Перуна, син Іллі!
Грозовиця! Громовиця!
Буревітер! Громобій!
Креше в небі блискавиця,
Грім гримить – в душі моїй!

Кругообіг
Хмара немов тісто дихає,
Краплі падають на дах.
Краплі стрибають по гілці,
По паркану, по альтанці.
У танку кружляють краплі
І пірнають прямо в калюжу.
Сонце тепле виходить
І променем по калюжі водить.
Золотого сонця жар
Перетворює воду на пару.
Над землею, кружляючи легко,
Пар злітає високо.
Знаємо ми, напевно,
Пар росіл в хмари.
Вітер їх зганяє докупи,
Перетворює знову в хмару.
Загримить веселий грім,
Хмара випаде дощем.

Звідки береться вода
Вода з'являється з потічка,
Струмки по дорозі збирає річка,
Річка повноводне біжить на просторі,
Поки, нарешті, не вливається в море.
Моря поповнюють запас океану:
Згущується волога над ним як сметана,
Вона піднімається вище... Поки
Не перетворюється в хмари.
А хмари, пролітаючи над нами,
Проливаються дощем, сиплють снігами.
Снігу перетворяться навесні в струмочки,
Струмки побіжать до найближчої річки...
Все це і звуть у народі:
КРУГООБІГ ВОДИ В ПРИРОДІ.

Веселка
Сонечко, граючи
В крапельках дощу,
Веселкою сяє.
В небо йдучи,
Пов'язує разом
Береги річки
Місток піднебесний -
Веселка-дуга!

Туман
Плив над озером туман.
Поклав собі в кишеню
Качку він
З каченятами,
Бережок з хлопцями,
Мокрий луг і рибака,
Сховав навіть хмари.
Стало нам прикро -
Нічого не видно!

Смерч
То не вигадки щебетух -
Тут я готовий посперечатися:
Дощ буває з жаб,
Воробйов чи котів.
Може всім на диво
Дощ такий нам смерч надіслати.
Дуже грізне явище,
І про нього повинні знати.
Далеко над океаном
Кружляє вітру карусель,
Ніби для велетня
Там збивається постіль.
І величезна воронка
До нас поспішає прийти,
З завываньем, гучним гулом,
Всі вбираючи по дорозі.
Зазеваются жаби
Або ж ледачий кіт,
Смерч зараз же, як іграшки,
Їх підхопить, понесе.
Дахи зніме він при цьому,
Дроти порве скрізь.
Хуліганить тільки влітку -
І на суші, і у воді.

Рівнодення
Коротким був Деньок взимку,
До весни підріс і змужнів.
І, нарешті, став такий,
Ніч розмірами наздогнав!
Сьогодні немає у них війни.
Такий у природі є Указ.
Як близнюки, вони рівні,
Адже Рівнодення у нас!
А завтра буде продовжувати
Деньок рости, як на дріжджах,
Собі хвилинки додавати,
Вселяючи в Ніч божевільний страх.
Він до літа виросте великий
І стане довгим, теплим Днем.
Ох, як же буде добре!
Ми з нетерпінням чекаємо літа!

Навколишнє середовище
Все - від старої сосни біля огорожі
До великого темного бору
І від озера до ставу -
Навколишнє середовище.
А ще й ведмідь, лось,
І кошеня Васька либонь?
Навіть муха - ось це так! -
Навколишнє середовище.
Я люблю на озері тиша,
І в ставку отраженья дахів,
Рвати чорницю люблю в лісі,
Борсука люблю і лисицю...
Я люблю тебе назавжди,
Навколишнє середовище!