Європейський валютний союз: критерії вступу та проблеми функціонування презентация

Iсторія створення валютних союзів в Європі
Австрійсько-німецький валютний союз (1857–1866 рр.) – створений на основі договору між Австрійською імперією і членами німецького митного союзу щодо постійного обмінного курсу валют і загальної одиниці обліку. Національні валюти країн - учасниць при цьому не заміщувались єдиною грошовою одиницею, не існувало також наднаціонального органу прийняття рішень і врегулювання спорів. Союз мав формальний характер, оскільки не мав за собою реальної інтеграції грошових і банківських систем.
Латинський монетний союз (1865-1878 рр.) – ініциатором виступив Наполеон ІІІ, решта членів союзу – Бельгія, Iталія, Швейцарія – прийняли французький біметалевий стандарт з фіксованим співвідношенням між сріблом та золотом. Об’єднання валютних систем країн передбачало розробку єдиного стандарту чеканки монет і прийняття до сплати на території союзу будь-яких грошових знаків країн-членів. Причинами, що призвели до розпаду союзу стали використання банкнот, обіг яких не був передбачений в угоді, а також тимчасове падіння вартості срібла по відношенню до золота.
Скандинавський монетний союз (1875-1917 рр.) – укладений між Данією, Норвегією і Швецією базувався на введенні єдиної грошової одиниці – золотої крони, а також чеканці золотих та срібних монет стандартної ваги і проби. В союзному договорі не було обумовлене функціонування банкнот, але невдовзі центральні банки розпочали приймати банкноти один одного і пересилати їх для кредитування поточного балансу. Досягненнями союзу стали економія на операціях із золотом і створення ефективного міжнародного клірингового механізму.
Бельгійсько-люксембургський економічний союз був заснований у 1921 році, проіснувавши понад 70 років. На початку існування союзу люксембургський франк був прив’язаний до бельгійського у співвідношенні 1:1. Але, у 1981 р. в угоду між Бельгією і Люксембургом були внесені доповнення, згідно з якими бельгійські монети і банкноти приймались як засіб платежу в Люксембурзі, проте люксембурзькі не вважались законним платіжним засобом в Бельгії. Люксембурзький і бельгійський франки мали однакову вартість щодо інших валют, а курсова політика країн-учасниць союзу відносно валют третіх країн розроблялась на підставі взаємної домовленості

1950-1958 рр. – Європейський платіжний союз (ЄПС)
Мета:
1) ліквідувати всі види двосторонніх розрахунків і замінити їх системою багатостороннього клірингу;
2) скасувати валютні та зовнішньоторговельні обмеження;
3) відновити конвертованість валют

Обставини, які спричинили створення ЄВС і викликали необхідність введення єдиної валюти:
Високі витрати обміну національних валют, які становили 0,1% при великих міжбанківських операціях, 2-3% при переказах між підприємствами і 5-25% при обміні банкнот.
Єдність географічних умов, спільність історичних, релігійних, культурних і торгівельних традицій.
Зростаюча взаємозалежність держав-членів ЄС.
Поступова втрата Європейським союзом конкурентних позицій на світовому ринку внаслідок високої вартості робочої сили та більш низького рівня розвитку технологічних і наукових досліджень порівняно з США і Японією.
Розвиток інформаційних технологій, комунікацій і транспорту.
Необхідність проведення єдиної макроекономічної політики і економічних реформ в країнах ЄС.
Зростання дефіциту державного боргу, погіршення стану державних фінансів, зростання структурного безробіття в ЄС.
Посилення залежності Західної Європи від позицій американського долара і японської йєни, а також стрімких коливань світової валютно-фінансової системи.

Етапи створення європейського валютного союзу (ЄВС)
Розроблення «Плану Вернера» (травень 1971 р.) щодо триетапного запровадження єдиної валюти до 1980 р.
1980 р. створення Європейської валютної системи: запровадження ЕКЮ
1992 –2002 рр. – формування Європейського валютно-економічного союзу (ЄВЕС)

План Вернера
повна свобода переміщення грошей і капіталу всередині ЄЕС,
запроваджена конвертованість валют і фіксація обмінних курсів,
об'єднання валютних резервів країн-членів,
заміщення національних валют єдиною грошовою одиницею
Європейська «валютна змія» – система узгоджених
валютних курсів між європейськими державами,
що була введена у дію у 1972 р.
з метою обмеження амплітуди коливання валют
по відношенню одна до одної на рівні ±1,125%.
+ узгоджене коливання західноєвропейських валют
щодо долара США у чітко визначених межах (±2,25 %)
(як захід мінімізації валютних ризиків)
ЕКЮ – європейська розрахункова валютна одиниця,
кошик валют держав-членів Європейського Співтовариства,
що була запроваджена у 1979 р. як альтернатива «валютної змії».

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ЄВЕС

Графік переходу до ЄВС (Європейська Комісія)
Фаза "А": підготовка до Європейського валютного союзу (травень 1998 — 31 грудня 1998 р.). У цей період Європейська Рада визначила перелік країн, що задовольняють критерії конвергенції до ЄВС. Водночас було здійснено певні підготовчі заходи:
- визначено й оголошено фіксовані ставки обмінних курсів національних валют країн — членів ЄВС щодо євро;
- створено Європейський центральний банк і Європейську систему центральних банків;
- розпочато виробництво банкнот і монет, деномінованих у євро;
- прийнято необхідну юридичну базу для створення ЄВС;
- створено національну систему органів кожної країни-члена для керівництва переходом до нової валюти;
- доручено банкам та іншим фінансовим установам розробити детальні плани переходу на валюту євро.
Фаза "Б": початок існування Європейського валютного союзу (1 січня 1999р. - 31 грудня 2001 р.). Основним досягненням цієї фази стало запровадження нової валюти євро у безготівкових розрахунках, передбачав такі заходи:
- остаточну фіксацію обмінних курсів національних валют щодо євро;
- початок здійснення єдиної кредитно-грошової і валютної політики у межах ЄВС;
- передачу повноважень щодо здійснення валютної політики Європейському центральному банку;
- повний перехід Європейської системи центральних банків на здійснення валютних операцій у євро;
- випуск державних боргових зобов'язань у євро;
- встановлення в усіх країнах ЄВС однакових відсоткових ставок;
- початок функціонування платіжної системи TARGET (Транс-європейської автоматизованої системи розрахунків у режимі реального часу).
Фаза "В": остаточний перехід до єдиної валюти євро (1 січня 2002 р. — липень 2002р.). День 1 січня 2002 року ще називають "E-day" - днем, коли євро стала єдиною законною валютою на території Європейського валютного союзу. У цьому зв'язку передбачалося:
- січень — червень 2000 р. — випуск в обіг готівкових банкнот і монет євро, подвійне функціонування в обігу національних валют і євро;
- з 1 липня 2002 р. — припинення обігу і знищення національних валют країн — членів ЄВС;
- остаточний перехід банків і фінансових установ на єдину валюту і конвертація в євро всіх платіжних засобів;
- початок використання державними установами, приватними фірмами і громадянами виключно валюти євро.

Критерії конвергенції
(ст. 121 Маастрихтського договору)
Мета встановлення критеріїв: усунення відмінностей та досягнення зближення національних економік країн - членів союзу
Стабільність цін – ставка інфляції у країні не повинна перевищувати 1,5% ставки інфляції трьох країн з найнижчою інфляцією.
Стабільність державних фінансів – бюджетний дефіцит не має перевищувати 3% ВВП країни.
Державний борг – має бути не більшим за 60% ВВП.
Довгостроковість досягнутої конвергенції – довгострокові кредитні ставки не мають перевищувати більш ніж на 2% процентні ставки держав-членів з найнижчими ставками
Валютні коливання – обов’язкова участь держави у Європейському валютно-курсовому механізмі (ERM – 2 Exchange Rate Mechanism-2) як мінімум 2 роки до моменту прийняття євро.
Незалежність національних банків та корективи уставу згідно з ЄСЦБ
Пакт про стабільність та економічне зростання
Дефіцит бюджету країни-учасника ЄВЕС може перевищувати 3% лише під час регресу або в разі виникнення природних катастроф. На країни з показниками поза цими межами передбачається накладення санкцій, які становлять від 0,2 до 0,5% ВВП.

Етапи становлення єврозони

Позитивні наслідки запровадження єдиної валюти ЄС

Проблеми введення єдиної валюти ЄС

Наслідки запровадження євро для банківської системи ЄВС
Внаслідок усунення національних бар'єрів на шляху вільного переміщення капіталів і завдяки прозорому ціноутворенню дедалі більше посилюватиметься міжбанківська конкуренція в європросторі, а також зміниться її характер.
Європейським банкам потрібно вдосконалювати систему страхування кредитних ризиків, приділяти більше уваги контролю за цільовим використанням запозичених коштів.
Запровадження євро призведе до масштабного злиття й поглинання в усіх галузях економіки Європейського континенту. Банки, які вважались масштабними на національному рівні, втратять свою вагомість на рівні єдиної Європи.
Створення єдиного європростору виявить надлишковість кількості та нерівномірність розподілу банківських структур в окремих країнах Європи та загалом у ЄС.
Створення Європейського валютного союзу викликало необхідність регулювати європейську банківську сферу на наднаціональному рівні, що призводить до подальшого усунення держав від участі в діяльності національних банків.
Зникнення національних валют країн — членів ЄВС призведе до втрати банками прибутків від валютообмінних операцій, хеджування валютних ризиків, унеможливить частину спекулятивних і арбітражних операцій. Водночас евро підштовхне банки до розробки нових продуктів і послуг, а основне — до зниження операційних витрат. З цією метою банки почнуть купувати страхові компанії та інші небанківські установи.
Процес переходу на єдину валюту пов'язаний з адаптацією нових платіжних та інформаційних систем, а також з додатковими технологічними витратами.
Функція кореспондентських відносин між банками істотно змінюється із запровадженням євро. Важливого значення набуває доступ банків до міжнародних платіжних систем, а особливо до нової системи TARGET.

Європейська система центральних банків
Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) – система, що складається з цент­ральних банків країн-членів ЄС та Європейського центрального банку.
Функції ЄСЦБ:
забезпечення стабільності цін;
розробка валютної політики країн-учасниць;
узгодження інтересів країн-учасниць у сфері валютного регулювання;
проведення закордонних валютних операцій;
реалізація розрахункових операцій у межах платіжного балансу;
затвердження банкнот;
проведення консультацій.
Принципи діяльності ЄСЦБ: саморегулювання, рівноправності, ефективності, прозорості, послідовності