Аналіз фінансової стабільності та стійкості підприємства. Лекція 8 презентация

З метою відновлення поточної платоспроможності та фінансової стійкості, забезпечення фінансової рівноваги в довгостроковому періоді викорис-товують адекватний механізм фінансової стабілізації – оперативний, тактичний, страте-гічний.

Оперативний – це комплекс заходів, спрямованих на погашення короткострокових зобов’язань підприємства завдяки підвищенню питомої ваги найліквідніших активів у загальному їх обсязі.

Тактичний механізм фінансової стабілізації – це система заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги в наступному періоді.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації означає побудову стійкої моделі економічного зростання. При цьому до уваги приймається:
коефіцієнт прибутковості реалізованої продукції;
коефіцієнт капіталізації чистого прибутку;
коефіцієнт лівериджу активів;
коефіцієнт оберненості активів.

Фінансова стабільність підприємства означає здатність забезпечувати стан фінансової рівноваги при збереженні належного ступеня стійкості, постійно зберігаючи при цьому цей стан в поточному періоді та на перспективу.

Фінансова стабільність оцінюється за допомогою таких характеристик:
фінансова рівновага;
ресурсна стійкість;
потенційна стійкість;
фінансова стійкість;
стандартна межа фінансової стійкості.

Фінансова рівновага – це збалансованість між обсягами формування та використання власних фінансових ресурсів. Вона забезпечується завдяки формуванню оптимального співвідношення між часткою грошей, які капіталізуються та тією їх частиною, що спрямовується на споживання.

Ресурсна стійкість – це збалансованість в структурі трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Потенційна стійкість базується на оцінці можливостей нарощувати операційну, інвестиційну та фінансову діяльність і таким чином забезпечити якісно вищий рівень фінансової рівноваги.

Фінансова стійкість аналізується шляхом оцінки стану фінансових ресурсів, раціональне витрачання яких забезпечується гарантією наявних власних коштів, стабільною прибутковістю та високими темпами відтворювального процесу. В контексті означеного визначають стандартизовану межу фінансової стійкості.

Фінансовий аналіз стійкості базується на внутрішніх і зовнішніх чинниках. Внутрішні регулюються самим підприємством. Зовнішні є результатом змін в законодавстві, податковій та ціновій політиці.
8.2. Найважливіші групи чинників, які регулюють фінансову стійкість

Залежно від рівня важливості виокремлюють базові (І рівня), похідні (ІІ рівня) та деталізуючі (ІІІ рівня).
До чинників І рівня відносять:
фазу економічного розвитку системи;
стадію життєвого циклу підприємства;
Чинники І-го, ІІ-го та ІІІ-го рівнів тісно корелюють між собою.

Чинники ІІ рівня є похідними від І-го. Найважливішими серед них є:
середній рівень доходів населення;
демографічна ситуація;
соціальна політика країни;
податкова політика;
грошово-кредитна політика;
амортизаційна політика
загальний рівень стабільності і ін.
Чинники ІІ рівня генеруються внутрішніми і зовнішніми діями.

Чинники ІІІ рівня відносять до групи деталізуючих, у яку включають:
рівень конкуренції;
рівень інфляції;
стратегію управління власними та залученими фінансовими ресурсами;
стратегію управління ризиком.

Фінансова стійкість досліджується за допомогою абсолютних і відносних показників. Абсолютна фінансова стійкість оцінюється наявними власними обертовими коштами. При цьому від підсумку ІІ-го розділу активу віднімають ІV розділ пасиву, тобто
ВОК= ІІ р. АБ - ІV р. ПБ
8.3. Аналіз найважливіших показників фінансової стійкості

Суть цього показника полягає в тому, що він характеризує суму поточних активів, сформованих за рахунок власного капіталу. Зважаючи на те, що поточні активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових коштів підсумок ІІ розділу активу ділять на дві частини. При цьому будують аналітичну таблицю.

Фінансова стійкість оцінюється шляхом розрахунку таких коефіцієнтів:
фінансової автономії;
фінансової залежності;
фінансового ризику;
маневреності власного капіталу;
структури покриття довгострокових вкладень;
довгострокового залучення коштів;
фінансової незалежності капіталізованих джерел.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності, концентрації власного капіталу):
К авт.= Власний капітал/Усього джерел коштів=ряд.150/ряд 640.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним по відношенню до коефіцієнта фінансової автономії
К залеж. = Усього джерел коштів/ Власний капітал = Ряд.640/ряд.380
Отриманий результат дає відповідь на запитання, скільки одиниць залученого капіталу припадає на 1 грн. власного.

Коефіцієнт фінансового ризику:
К ф.р. = Залучений капітал/ Власний капітал=
Ряд. 430+480+620+630/Ряд. 380
Отриманий результат дає відповідь на запитання, скільки одиниць залученого капіталу припадає на 1 грн. власного.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу дає відповідь на питання: яка частина власного обертового капіталу знаходиться в обертанні:
К ман.в.к.= Власний обертовий капітал/ Власний капітал= Ряд. 380 пасиву- Ряд. 080 активу/ Ряд. 380 пасиву

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень (покриття):
К п.д.в.= Підсумок розд. ІІІ пасиву/Підсумок розд. І активу = ряд.480 /ряд.080
Суть цього коефіцієнта полягає в тому, що він дає можливість встановити, яка частина основних засобів та інших необертових активів профінансована зовнішніми джерелами (інвесторами).

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:
К д.з.п.к. = Довгострокові зобов’язання/ Довгострокові зобовязання +Власний капітал = Ряд.480/Ряд. 480+Ряд.380

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел:
К ф.н.к.д. = Власний капітал / Довгострокові зобов’язання + Власний капітал = Ряд.480/Ряд. 480+Ряд.380

При розрахунках коефіцієнтів фінансової стійкості використовують їх нормативні значення:

Виокремлюють чотири типи фінансової стійкості. Перший – абсолютно стійкий фінансовий стан за якого
∑ ЗВ< ∑ ВОК + КР т.м.ц.,
де ∑ ЗВ – загальний обсяг запасів і витрат;
∑ ВОК – загальна сума власного обертового капіталу;
КР т.м.ц. – обсяг кредитів під товарно-матеріальні цінності.
При цьому Кз.в. = ∑ ВОК + КР т.м.ц./ ∑ ЗВ>1.
8.4. Типи та запас фінансової стійкості

Другий тип фінансової стійкості – нормальний.
Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат (Кз.в.) джерелами засобів дорівнює 1.
Кз.в. = ∑ ВОК + КР т.м.ц./ ∑ ЗВ=1.
∑ ЗВ=∑ ВОК + КР т.м.ц.

Третій тип фінансової стійкості – нестійкий (передкризовий):
де ДЗ т.в. – тимчасово вільні джерела засобів.
При цьому К з.в. = ∑ ВОК + КР т.м.ц.+ДЗ т.в./ ∑ ЗВ=1.
∑ ЗВ=∑ ВОК + КР т.м.ц.+ДЗ т.в.,

Фінансовий аналіз передкризового стану здійснюється шляхом оцінювання допустимого рівня фінансової стійкості, яка досягається за умови коли вартість виробничих запасів (ВЗ) і готової продукції (ГП) дорівнює сумі короткострокових кредитів та позикових коштів (КК+ПК), або є більшою за них
ВЗ +ГК≥КК+ПК.

Четвертий тип фінансової стійкості – кризовий
∑ЗВ >∑ ВОК + КР т.м.ц.+ДЗ т.в.,
а значення коефіцієнта запасів і витрат є меншим одиниці.
К з.в. = ∑ ВОК + КР т.м.ц.+ДЗ т.в./ ∑ ЗВ<1.

В процесі аналізу розраховують запас фінансової стійкості. Такий аналіз називають маржинальним. При цьому в розрахунок приймають витрати – обсяг виробництва (реалізації) – прибуток. Такий аналіз носить оцінювання беззбитковості (сприяння) доходу.

Маржинальний дохід є сума постійних витрат плюс прибуток.
Практичне проведення маржинального аналізу потребує дотримання певних умов, зокрема:
а) поділ витрат на постійні та змінні;
б) динаміка змінних витрат є пропорційною до обсягу виробництва (реалізації);
в) постійні витрати є стабільними;
г) незмінність виробництва й реалізації продукції.

Джерелом аналізу запасу фінансової стійкості є ф. №2, зокрема:
виручка від реалізації за мінусом ПДВ і АЗ – ряд. 035 ф.№2;
маржинальний дохід – ряд. 050 ф. №2;
постійні витрати – ряд. 070, 080 ф.№2.

Зазначена форма звітності використовується для розрахунку порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості.
Поріг рентабельності (ПР) розраховується як відношення обсягу постійних витрат (ПВ) до питомої ваги маржинального доходу у виручці
ПР = ПВ/ПВМД.