Презентации по Лингвистике

Есе. Поради до написання креативної роботи
Есе. Поради до написання креативної роботи
Есе – це музика думки. На відміну від реферату, який адресується будь-якому слухачеві есе – це ближче до репліки, що адресується підготовленому слухачу. Тобто людині, яка вже має уяву, про що йде мова. Власне, така «адресність» дозволяє автору есе зосередити увагу на розкритті нового змісту, а не нагромаджувати різними службовими деталями викладення матеріалу в письмовому форматі. Відмінність есе від твору полягає в наступному: Есе — художньо — публіцистичний жанр або вид творчої роботи з довільним композиційною побудовою. Твір — творча робота на задану тему, що має чітку структуру з обов’язковим вступом, змістовною частиною і висновком. В есе відбивається суб’єктивна авторська позиція щодо порушеної в темі проблеми. У творі ця тема піддається об’єктивному аналізу. Форма твору залежить від його типу: розповіді, опису, міркування, порівняльної характеристики або аналізу художнього тексту. Формі есе властиво міркування з елементами аналізу. Мета есе — спонукання читачів до роздумів. Твір розвиває навички усного та писемного мовлення.
Продолжить чтение
Бодуэн де Куртенэ Иван Александрович
Бодуэн де Куртенэ Иван Александрович
Бодуэн де Куртенэ Иван Александрович (1845-1929) Один из величайших языковедов мира, равно принадлежит польской и русской науке. Значительную роль в жизни ученого играла преподавательская деятельность. Среди известных учеников Бодуэна де Куртенэ были Л. В. Щерба, В. А. Богородицкий, Н. В. Крушевский, Е. Д. Поливанов, Л. П. Якубинский. В Казани, где Бодуэн де Куртенэ работал с 1875 по 1883 гг., при его непосредственном участии сложилась Казанская лингвистическая школа. Главная заслуга Бодуэна де Куртенэ —построение теориифонеми фонетических чередований . Установил несовпадение физической природы звуков с их значением в механизме языка для чутья народа. Это привело к различению материального элемента языка—звука речи с основной фонетической единицей языка—фонемой. Он так определял фонемы: «Это единые, непреходящие представления звуков языка» . В отличие от звуков с их зависимостью от индивидуальности говорящего, от обстановки речи фонема существует вполне объективно, одинаковым образом для всех. Как минимальная звуковая единица системы языка, она принадлежит сознанию человека, а не поток у звуковой речи. В фонему объединяются звуки, которые для носителя языка не различаются между собой.
Продолжить чтение