Презентации по Лингвистике

Психолингвистика
Психолингвистика
Методология науки Пихолингвистика - научная дисциплина, изучающая обусловленность процессов образования речи и процессов восприятия и формирования речи в их соотнесении со структурой языка. Ч. Осгуд- наука о процессах кодирования и декодирования в индивидуальных участниках коммуникации (1963). Д. Слобин - наука об усвоении и использовании структуры языка (1966) П. Фресс - учение об отношениях между потребностями (экспрессивными и коммуникативными) и языковыми средствами. Е.С. Кубрякова - в фокусе внимания связь между содержанием, мотивом и формой речевой деятельности с одной стороны и между структурой и элементами языка, использованными в речевом высказывании с другой стороны. А.Р. Лурия - психолингвистика может и должна исследовать реальные процессы формирования речевого сообщения и его усвоения, а также те составные компоненты, которые входят в эти процессы, и условия, в которых они протекают А.А. Леонтьев – в фокусе психолингвистики соотношение личности со структурой и функцией речевой деятельности и языком как главной образующей образа мира человека.
Продолжить чтение
Структурно-семантические типы
Структурно-семантические типы
Структурно-семантические типы подлежащего I. Тип однокомпонентного подлежащего К этому типу относятся подлежащие, выраженные, как правило, одним знаменательным словом: Существительным. Старший сын уехал в столицу. El mar se agita. - Море волнуется Местоимением. Он уехал в столицу. Yo iré con él. - Я пойду с ним. Прилагательным с субстантивированным значением. Старший уехал в столицу. El enfermo murió . Больной умер. Инфинитивом. Любить – это прекрасно. El estudiar trae alegría. - Учение приносит радость. Причастием настоящего или прошедшего времени, функционирующим в значении имени существительного; трудящиеся всей страны. El leer es muy importante . Чтение очень важно. 2) Тип двухкомпонентного подлежащего Например: три мушкетера (количественно-именные с/с), мама с папой, млечный путь (термин), жить стало лучше было девизом Сталина, Что-то неприятное было во всем его облике.. Исп: Todo lo nuevo y progresivo es invencible. - Все новое и прогрессивное непобедимо.
Продолжить чтение
Роль художника, художнього та технічного редакторів у друкованому видані
Роль художника, художнього та технічного редакторів у друкованому видані
Проблематика теми: Функції та завдання, взаємодія художника, художнього та технічного редакторів. Прилади і програмні засоби, якими користуються художній та технічний редактори. Особливості художньо-технічного редагування різних видів видань. Елементи та засоби оформлення друкованого видання, їх застосування. Художньо-технічне та поліграфічне оформлення друкованої продукції. Повторити: Види видань за ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни і визначення». ДСТУ 29.5-2002 Видання книжкові: Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги. ДСТУ 29.1-97. Журнали: Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги. ДСТУ 29.3-2000. Газети: Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги. Курс «Режисура та архітектоніка видання»: архітектонічні елементи і засоби оформлення. Курс «Системи обробки знакової і графічної інформації»: формати текстових та графічних файлів.
Продолжить чтение
Сказы з адасобленымі членамі
Сказы з адасобленымі членамі
Члены сказа, выдзеленыя па сэнсе і інтанацыйна, называюцца адасобленымі. На пісьме яны выдзяляюцца коскамі, радзей – працяжнікамі. любыя адасабленні, калі яны адносяцца да асабовага займенніка: У кароткім кажушку, са стрэльбай за плячыма, ён абыходзіць калгасны табун. (З. Бядуля) азначэнні, выражаныя дзеепрыметнікавымі ці прыметнікавымі зваротамі, і аднародныя азначэнні (дапасаваныя і недапасаваныя), калі яны стаяць пасля назоўніка, які паясняюць: Яшчэ не апаў шчэбень, выкінуты першым выбухам, як на насыпе грымнула зноў. (І. Мележ) Змораны чорны конь, увесь мокры ад поту, ішоў ледзь перастаўляючы ногі. (І. Пташнікаў) Адасабляюцца і выдзяляюцца коскамі на пісьме: СТАЯЦЬ ПЕРАД НАЗОЎНІКАМ І МАЮЦЬ ДАДАТКОВАЕ АКАЛІЧНАСНАЕ ЗНАЧЭННЕ ПРЫЧЫНЫ, УМОВЫ ЦІ ЎСТУПКІ: Зусім непісьменная, маці мела практычны розум і нядрэнна спраўлялася з гаспадаркай. (Ю. Гаўрук) ПАМІЖ АЗНАЧЭННЕМ, ЯКОЕ ПАЯСНЯЕ ДЗЕЙНІК, І ГЭТЫМ ДЗЕЙНІКАМ СТАІЦЬ ВЫКАЗНІК: Стомлены дарогай, прысеў Іван на прыступкі ганка. (М. Гарэцкі) Высушаныя гарачым сонцам, паніклі кветкі і травы. (Б. Мікуліч) Заўвага. Могуць адасабляцца азначэнні, калі:
Продолжить чтение
Лингвистик таҳлил методлари
Лингвистик таҳлил методлари
«Лингвистик таҳлил методлари» фанининг асосий мақсад ва вазифалари. Фан – билимлар тўплами ва у узлуксиз бойиб, кенгайиб, тараққий этиб боради. Бирор бир фан соҳаси мустақил йўналиш олиши учун ўз тадқиқ методлари мажмуасига эга бўлмоғи лозим. Тилшунослик фани ҳам бундан мустасно эмас. Тил тизимига оид ҳодисаларнинг у ёки бу томони, маълум хусусиятларини ўрганиш имкониятларини берадиган усуллар (методлар) мажмуаси лисоний таҳлилнинг асоси, тилшуносликнинг фан сифатида шаклланиши учун хизмат қилган воситалар тўпламидир. Бироқ методлар турли-туманлиги сабабли уларни қўллашда маълум тамойилларга таянмоқ даркор. Аксинча, таҳлил объектига қандай нуқтаи назардан, қайси дунёқараш асосида ва қай йўсинда ёндашиш аниқ бўлмаган ҳолда тадқиқот натижаси ноаниқ, самарасиз бўлиши табиий. «Метод» ва «методология» тушунчалари умумий ўзакка эга: юнонча methodos «бирор нарсага йўл». Дархақиқат, бирор ҳаракат, амалий ва ақлий фаолият маълум усулда бажарилади. Аммо бундай ҳаракат воситасида бирор нарса, ҳодисанинг туб моҳиятини билиш учун аввал нимани излаш ва қандай излашни белгилаб олиш талаб қилинади. Шу сабабли methodos «бирор нарсага йўл» lоgоs «таълимот, назария» сўзи билан бойитилган. Лингвистик таҳлил методологияси – лисоний воқеликни билишнинг асосий йўллари, усулларини белгилаб берувчи таълимот назариядир.
Продолжить чтение
Kilka uwag o habilitacji: od niesamodzielności do samodzielności w nauce
Kilka uwag o habilitacji: od niesamodzielności do samodzielności w nauce
Marek Ratajczak Na początek O sobie, czyli „Świat realny nie jest idealny” O życzliwości i szczęściu w nauce oraz roli krytyki naukowej i naszej, choć nie tylko, polskiej tradycji „Amicus Plato, sed magis amica (est) veritas” Arystoteles Marek Ratajczak Habilitacja: wymogi prawne USTAWA z dnia 14 marca 2003 r. o stopniach naukowych i tytule naukowym oraz o stopniach i tytule w zakresie sztuki Art. 16. Do przewodu habilitacyjnego może być dopuszczona osoba, która posiada stopień doktora i uzyskała znaczny dorobek naukowy lub artystyczny, a ponadto przedstawiła rozprawę habilitacyjną. Art. 17. 1. Rozprawa habilitacyjna powinna stanowić znaczny wkład autora w rozwój określonej dyscypliny naukowej lub artystycznej. 2. Rozprawę habilitacyjną może stanowić powstałe po uzyskaniu stopnia doktora dzieło, opublikowane w całości lub zasadniczej części, albo jednotematyczny cykl publikacji. 3. Rozprawę habilitacyjną może stanowić zrealizowane oryginalne osiągnięcie projektowe, konstrukcyjne, technologiczne lub artystyczne, jeżeli spełnia wymaganie określone w ust. 1. 4. Rozprawę habilitacyjną może stanowić część pracy zbiorowej, jeżeli opracowanie wydzielonego zagadnienia jest indywidualnym wkładem osoby ubiegającej się o nadanie stopnia doktora habilitowanego, odpowiadającym wymaganiu określonemu w ust. 1.
Продолжить чтение