Синдром хронічної втоми та психоемоційного вигорання
Людина – це не тіло, наділене душею, а душа, частинка якої видимою і називається тілом Парацельс (Филипп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм) У 1984 р А. Ллойд вперше описав специфічний синдром (chronic fatigue syndrome, (AIFS). Він характеризувався втомою, яка не проходить після звичайного відпочинку. При цьому найбільш важливим є те, що СХВ розвивається при низькому рівні впливу, коли звичайне хімічне або радіаційне (Чорнобиль) ураження не виникають. Припускають також, що він розвивається в результаті хронічного стресу, під час тривалих розумових та / або фізич-них навантажень, що призводить до виснаження організму. Все це викликано швидкими темпами життя, урбанізацією, хронічною стресовою ситуацією, пов'язаною, насамперед з економічною нестабільністю, тривогою за майбутнє держави. Доведено, що психічна або фізична травма , особливо в дитинстві, є основою для розвитку різних патологічних станів у дорослому стані, зокрема СХВ. Висловлюються аргументовані думки про роль інфекційного агента, таких вірусів, як "пінявий" вірус, віруси герпесу 6,7,8 типів (!!!), типу Епштейн - Барр, цитомегаловірус.