Презентации по Химии

Минералы свинца
Минералы свинца
Свинец(Pd) Свинец — редкий минерал, самородный металл класса самородных элементов. Ковкий, сравнительно легкоплавкий металл серебристо-белого цвета с синеватым отливом. Известен с глубокой древности. Очень пластичный, мягкий (режется ножом, царапается ногтем). При ядерных реакциях образуются многочисленные радиоактивные изотопы свинца. В медицине Используется для защиты пациентов от излучения рентгеновских аппаратов. Свинец кристаллизуется в гранецентрированной кубической решетке. Встречается в мелких округлых зёрнах, чешуйках, шариках, пластинках и нитевидных образованиях. Свойства свинца Свинец имеет довольно низкую теплопроводность. Металл мягкий, режется ножом, легко царапается ногтем. На поверхности он обычно покрыт более или менее толстой плёнкой оксидов, при разрезании открывается блестящая поверхность, которая на воздухе со временем тускнеет. Температура плавления -327,46 °C, кипит при 1749°C. Относится к группе тяжёлых металлов; его плотность — +20 °С. С повышением температуры плотность свинца падает.
Продолжить чтение
Золото и серебро
Золото и серебро
Усопшим царского происхождения надевали на лицо золотые маски, в то время как простые люди должны были довольствоваться желтой краской. Гробницу фараона, богато украшенную золотом, называли "золотой дом". Металл богов - золото С давних времен золото считалось металлом богов, особенно бога солнца. Бога солнца Ра называли также "золотая гора, которая озаряет землю". В представлении египтян тела богов были из чистого золота, и сам металл мог придавать божественные способности тому, кто его носил. История Серебро — это драгоценный металл с замечательными свойствами. Оно было известно человеку и использовалось им уже тысячелетия назад. Латинское название серебра «аргентум» как древнегреческое «аргитос», шумерское «кубаббар» и древнеегипетское «хад», означает «БЕЛОЕ». История серебра тесно связана с алхимией На русском «серебро», на немецком «зильбер», английском «сильвер» - эти слова восходят к древнеиндийскому слову «сарпа», которым обозначали Луну и Серп – древнейшее орудие земледельца. На Руси к серебру всегда было особое отношение.
Продолжить чтение
Значення хімії у повсякденному житті
Значення хімії у повсякденному житті
План роботи 1. ВСТУП. 2. ПОНЯТТЯ ПРО СИНТЕТИЧНІ МИЮЧІ ЗАСОБИ (СМЗ) ТА МИЛО. 3. КЛЕЇ. 4. ЛАКОФАРБОВІ МАТЕРІАЛИ 5. ВИСНОВОК. У ПОБУТІ МИ ПРАКТИЧНО ЩОДЕННО ЗУСТРІЧАЄМОСЯ З ПРОДУКТАМИ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА З ХІМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ. ЦЕ ПРАННЯ БІЛИЗНИ, МИТТЯ ПОСУДУ, ДОГЛЯДАННЯ ЗА ПІДЛОГОЮ ТА МЕБЛЯМИ ЗАСТОСУВАННЯ КЛЕЮ, А ТАКОЖ ГОТУВАННЯ ЇЖІ, УМИВАННЯ З МИЛОМ, ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ ОБЛИЧЧЯ ТА ІНША ОСОБИСТА ГІГІЄНА ТОЩО. НИНІ ПОБУТОВА ХІМІЯ — ЦЕ САМОСТІЙНА ГАЛУЗЬ ПРОМИСЛОВО­СТІ. ЩОРОКУ У СВІТІ ВИРОБЛЯЄТЬСЯ МАЙЖЕ 30 МЛН. Т ТОВАРІВ ПО­БУТОВОЇ ХІМІЇ. ЦЕ МИЙНІ, ЧИСТЯЧІ, ДЕЗІНФІКУЮЧІ ЗАСОБИ, ЗАСОБИ ДОГЛЯДУ ЗА МЕБЛЯМИ Й ПІДЛОГОЮ, ДЛЯ БОРОТЬБИ З КОМАХАМИ І ЗАХИСТУ РОСЛИН, ЗАСОБИ ДЛЯ ВИБІЛЮВАННЯ, ПІДКРОХМАЛЮВАННЯ, ПІДСИНЮВАННЯ, РІЗНОМАНІТНІ ФАРБИ, КЛЕЇ, АВТОКОСМЕТИКА ТОЩО. У ПОБУТІ ШИРОКОГО ЗАСТОСУВАННЯ НАБУЛИ МИЙНІ ЗАСОБИ. РІЧ У ТІМ, ЩО ЧИСТА ВОДА ДОБРЕ ВИДАЛЯЄ ІЗ ЗАБРУДНЕНОЇ ПОВЕРХНІ ЛИШЕ РОЗЧИННІ В НІЙ РЕЧОВИНИ. ЧАСТОЧКИ НЕРОЗЧИННИХ РЕЧОВИН, АЛЕ ЯКІ ЗМОЧУЮТЬСЯ ВОДОЮ (ГІДРОФІЛЬНІ), МОЖНА ВИДАЛИТИ ЗА РАХУ­НОК МЕХАНІЧНОГО ВПЛИВУ. ЯКЩО Ж РЕЧОВИНИ НЕ ЗМОЧУЮТЬСЯ ВО­ДОЮ (ГІДРОФОБНІ) І ДО ТОГО Ж МАЮТЬ ПІДВИЩЕНУ В'ЯЗКІСТЬ, ТО ПРАКТИЧНО ЇХ НЕ МОЖНА ВИДАЛИТИ ВОДОЮ. ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ ЖИРО­ВИХ ЗАБРУДНЕНЬ, ВОСКУ, СТЕАРИНУ, ОЛІЇ, РІЗНИХ ОРГАНІЧНИХ РЕЧО­ВИН ТОЩО У ТАКИХ ВИПАДКАХ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ МИЛО, А ЩЕ КРА­ЩЕ— СИНТЕТИЧНІ МИЙНІ ЗАСОБИ (СМЗ), ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО ГРУПИ ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН (ПАР). ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ ВИПУСКАЄ ВЕЛИКИЙ АСОРТИМЕНТ РІЗНИХ КЛЕЇВ. МІЦНІСТЬ ЗЧЕПЛЕННЯ КЛЕЮ ВІДНОСНО СКЛЕЮВАНИХ ПОВЕРХОНЬ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ СИЛАМИ МІЖМОЛЕКУЛЯРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ (ЕЛЕКТРОСТАТИЧНИМИ СИЛАМИ) АБО ХІМІЧНИМИ СИЛАМИ, ЯКІ ВЕДУТЬ ДО УТВОРЕННЯ ХІМІЧНОГО ЗВ'ЯЗКУ. ВИПУСКАЄТЬСЯ ШИРОКИЙ АСОРТИМЕНТ ЗАСОБІВ ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ І ПАРФУМЕРНО-КОСМЕТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ, ЗАСОБІВ БОРОТЬБИ З КОМАХАМИ ТА ПО ДОГЛЯДУ ЗА АВТОМОБІЛЕМ, ПЛЯМОВИВІДНІ ЗАСОБИ І БАГАТО ІНШОГО. У ЦІЙ ГАЛУЗІ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНІ РОБОТИ І АСОРТИМЕНТ ТОВАРІВ ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ ПОСТІЙНО РОЗШИРЮЄТЬСЯ. Вступ
Продолжить чтение
Коллоидная химия
Коллоидная химия
ПРИЗНАКИ ОБЪЕКТОВ КОЛЛОИДНОЙ ХИМИИ Для объектов коллоидной химии характерны два основных признака, сформулированных одним из основоположников отечественной коллоидной химии Н.П.Песковым: гетерогенность и дисперсность. Гетерогенность (многофазность) указывает на наличие межфазной поверхности. Количественной характеристикой гетерогенности является величина поверхностного натяжения (удельной поверхностной энергии) на границе раздела фаз. Дисперсность (раздробленность) - определяется размерами и геометрией, тела. Дисперсность D – величина, обратная размеру частицы а. D= 1/a где а - поперечный размер частиц дисперсной фазы [м] Для сферических частиц - это диаметр сферы (d), для частиц, имеющих форму куба - ребро куба (ℓ) Удельная поверхность (Sуд) – межфазная поверхность, приходящаяся на единицу объема или массы дисперсной фазы S уд = S/V где S - площадь межфазной поверхности, V - объем тела Для системы, содержащей сферические частицы с радиусом r, получим: Для системы с кубическими частицами с ребром ℓ имеем: В общем случае: Согласно уравнению удельная поверхность прямо пропорциональна дисперсности D и обратно пропорциональна размеру частиц а. С повышением дисперсности (раздробленности) системы Syд. резко возрастает.
Продолжить чтение
Значення хімічних процесів у природі
Значення хімічних процесів у природі
Значення хімічних процесів у природі Значення хімічних процесів у природі неможливо осягнути повною мірою без розуміння змісту двох найважливіших понять хімії - речовина і хімічна реакція. Адже природні й синтетичні органічні та неорганічні речовини - будівельний матеріал, з якого створено навколишній дивосвіт у його величі й мінливому розмаїтті. Щосекунди і навіть за менші проміжки часу відбувається безліч хімічних реакцій, унаслідок яких одні речовини перетворюються на інші. Хімічну природу мають і надзвичайно важливі процеси, які істотно впливають на властивості навколишнього світу й способи і форми співіснування живого та неживого на планеті Земля - це горіння, дихання, фотосинтез. Фотосинтез як природний хімічний процес: суть та значення. У 1753 році Ломоносов зробив одне з найважливіших відкриттів ХVІІІ сторіччя – явище живлення рослин з повітря. Однак для того, щоб це відкриття стало науковою істиною, потрібно було ще понад століття пошуків і праць багатьох учених різних країн світу. Це величне явище природи пізніше одержало назву фотосинтезу, тобто процесу створення зеленими рослинами складних органічних речовин (вуглеводів) з неорганічних (вуглекислого газу і води) з до- помогою світлової енергії. К. А. Тімірязєв роз- крив одну з найбільших таємниць природи, від- повівши на питання: «Чому і для чого рослини зелені?» Вчений довів, що зелена речовина листків – хлорофіл – є посередником між Сонцем і життям на Землі.
Продолжить чтение